Фото від ШІЗуппа інглезе
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 250 г печиво савоярді
- Какао-порошок для посипання
- 500 мл Молоко
- 4 од. Яєчний жовток
- 170 г Цукор
- 40 г Кукурудзяний крохмаль
- 15 г Какао-порошок просіяний
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 од. Лимонна цедра
- 90 г Вода
- 40 г Цукор
- 130 мл лікер алкермес
Кроки
Доведіть молоко до кипіння разом із ваніллю та лимонною цедрою.
Збийте яєчні жовтки з цукром у мисці.
Додайте просіяний кукурудзяний крохмаль, перемішуючи вінчиком.
Влийте гаряче молоко, проціджуючи його, швидко перемішайте і поверніть суміш на вогонь.
Варіть крем 2-3 хвилини з моменту закипання, постійно помішуючи.
3 хвРозділіть крем на дві миски, коли він набуде потрібної консистенції.
Додайте просіяний какао-порошок до однієї миски, добре перемішайте, накрийте обидва креми плівкою в контакт.
Дайте кремам охолонути.
Розчиніть цукор у воді на повільному вогні в невеликій каструлі.
Вимкніть вогонь, додайте алкермес і дайте охолонути.
Перекладіть креми у два кондитерські мішки.
Занурюйте печиво савоярді на 1-2 секунди у просочення.
Викладіть перший шар, чергуючи з шоколадним кремом, знову печивом і білим кремом.
Продовжуйте складати шари, доки не досягнете краю форми чи келиха.
Завершіть шаром білого крему.
Рясно посипте какао-порошком і подавайте.
Зуппа інглезе — це італійська відповідь на запитання «куди подіти вчорашнє
печиво й зайві
жовтки». Десерт шаруватий, холодний, з легким градусом — і саме тому він або вдається повністю, або розповзається кашею. Все тримається на двох речах: правильному кремі та правильно змоченому печиві, і обидва етапи прощають помилку тільки в один бік.
Крем — це заварний крем (кремпатисьєр), а не пудинг із пакетика, хоч на вигляд і смак схожий.
Крохмаль у ньому працює механічно: при нагріванні його зерна набрякають і лопаються, вивільняючи амілозу, яка і загущує рідину. Якщо недогріти — крохмаль не розкриється, і крем лишиться рідким назавжди, хоч скільки його охолоджуй. Тому варити треба не «пару хвилин для годиться», а до помітного булькання — крем має почати важко, ліниво бурбулити, як каша, а не просто парувати. Це й буде та сама межа, нижче якої крохмаль не спрацював.
Друга критична точка — просочення печива. Савоярді — сухе, пористе, зроблене спеціально для того, щоб вбирати рідину швидко. Тому секунда-дві занурення, не більше: далі воно почне всотувати швидше, ніж ви встигнете його вийняти, і розвалиться просто в руках, перетворивши акуратні шари на болото. Дехто думає — чим довше мочити, тим соковитіше. Ні: соковитість дає не час у рідині, а швидкість, з якою печиво встигає просякнути, залишаючись цілим. Довге занурення — це вже не просочення, а розчинення.
Якщо все зроблено за цими двома правилами — страва не підведе, навіть якщо шари вийдуть не ідеально рівні. Це домашній десерт, не вітринний торт, і трохи кривизни йому личить.
Молоко з
ваніллю та
цедрою — це не просто рідина для крему, а спосіб настояти аромат у жирі й
воді одразу, поки молоко гаряче. Доводити до кипіння саме для цього: ефірні олії з цедри розкриваються тільки в теплі. Знімайте молоко з вогню щойно воно підійшло до кипіння — довше кип'ятити сенсу немає, цедра своє віддала.
Жовтки з цукром збивають до світлого кольору не заради краси, а щоб
цукор частково розчинився й розбив структуру жовтка — так крем вийде гладким, без зернистості.
Крохмаль додають уже після, бо йому не потрібне збивання, лише рівномірний розподіл по рідкій масі — звідси й віночок, а не ложка.
Гаряче молоко вливають у жовткову суміш, а не навпаки, і обов'язково швидко перемішуючи: так тепло розподіляється по всій масі одразу, а не концентрується на жовтку, який інакше б згорнувся шматками яєчні. Проціджування тут не забаганка — це страховка від шматочків цедри й можливих грудочок жовтка, яких ви не помітите, поки крем не застигне з ними всередині.
Какао в один із двох кремів кладуть просіяним з тієї ж причини, з якої й борошно просівають: без грудочок какао розбивається в теплій масі погано, і нерозмішана грудка так і лишиться твердою крапкою в готовому десерті. Якщо какао немає під рукою якісного, підійде будь-який несолодкий порошок без домішок цукру — головне, щоб він був саме просіяний.
Плівка в контакт із поверхнею крему — не естетика, а захист від плівки іншого роду: та волога, що випаровується з гарячого крему, інакше конденсується і утворює суху шкірку зверху. В контакт — означає притиснути плівку впритул до поверхні, без повітряної подушки.
Алкермес — це лікер на основі спецій і червоного барвника кошенілі, італійський, з традицією, яка йде ще з флорентійських аптек. Якщо такого у вас немає й шукати нема де — підійде будь-який солодкий ароматний лікер без різкого смаку, ромовий сироп або навіть міцний солодкий чай із краплею рому для дорослої версії. Цукровий сироп із водою тут — база, яка розбавляє міцність алкоголю так, щоб
печиво просочувалось смаком, а не одним спиртом.
Форма — будь-яка скляна миска, висока склянка чи порційні келихи. Головне — щоб шари було видно, бо зуппа інглезе значною мірою страва для очей: контраст білого крему й шоколадного тут частина задоволення. Після складання дайте десерту хоча б кілька годин у холодильнику — це той самий складник під назвою терпіння: без часу на просочення й стабілізацію крему шари ще не "зійдуться" смаком, хоч і виглядатимуть готовими одразу.
Ще від Kofi Asante
·