Фото від ШІКрем-соус з базиліка
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 60 г Базилік
- 20 г Рукола
- 50 г Волоський горіх
- 6 ст. л. Оливкова олія
- Лимонний сік з половини лимона
- Насіння фенхелю за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Промиваємо листя базиліка й руколи під проточною водою, а тоді викладаємо на паперові рушники, щоб підсохло.
Перекладаємо листя в чашу занурювального блендера. Додаємо волоські горіхи, оливкову олію, лимонний сік, сіль, чорний перець та насіння фенхелю.
Збиваємо все блендером до однорідності. Якщо крем занадто густий, доливаємо воду.
Розливаємо крем-соус по мисочках і прикрашаємо листям базиліка та насінням фенхелю.
Це соус із тих, що виручають, коли треба щось зелене й живе поставити на стіл за чверть години. Базилік і рукола дають гіркувато-пряну основу, волоські горіхи — жирність і тіло, лимон — кислотність, яка не дає всьому цьому злипнутися в прісну кашу. Фенхель тут не для краси — його насіння додає анісової нотки, якої ні базилік, ні рукола самі не дають.
Вийде це практично завжди: блендер не вміє зіпсувати соус, якщо листя сухе, а пропорція олії до зелені не зрадницька. Головний ризик один — вода. Якщо листя після миття лишилося вологим, соус піде рідкою зеленою юшкою замість крему, і горіхи в ній будуть плавати, а не тримати текстуру.
Дехто каже — соус із зелені треба готувати з часником, бо "так заведено". Ні, базилік і рукола самі дають достатньо гостроти й пряності, щоб часник тут був зайвим голосом у хорі: він просто заглушить фенхель і лимон, і ви отримаєте черговий "зелений соус з часником", яких і без цього рецепта вистачає.
Базилік беріть свіжий, не той, що другий день лежить у холодильнику напівзів'ялий — він втрачає олійні залози, які й дають той самий характерний запах, і соус вийде травʼянистим, але не базиліковим. Рукола тут не для об'єму, а для гіркоти: без неї соус буде солодкуватим і плоским. Якщо руколи немає, підійде шпинат, але додайте трохи більше лимонного соку — шпинат сам гіркоти не дає.
Паперові рушники — не забаганка. Волога на листі — це та сама вода, яку потім "доливаємо, якщо густо": якщо листя мокре, ви її вже туди доллєте, не питаючи себе. Сухе листя — це контроль над густиною соусу, а не випадковість.
Волоські горіхи краще не брати ті, що лежали в пакеті відкритими місяцями: горіхова олія швидко гіркне на повітрі, і цю гіркоту соус не прикриє нічим. Якщо горіхів немає, кедрові чи навіть сирий кешью підійдуть — критерій простий: будь-який олійний горіх без власної різкості, яка переб'є базилік.
Оливкову олію беріть ту, що без вираженого присмаку, якщо хочете, щоб зелень лишилася головною. Якщо олія у вас гірка чи надто "трав'яна" сама по собі — соус вийде з двома голосами замість одного. Заміна тут проста за критерієм: будь-яка рослинна олія без власного яскравого запаху, соняшникова теж годиться, просто вийде менш середземноморським.
Лимонний сік — з половини лимона, але це орієнтир, не закон: лимони бувають різні за кислотністю, тож пробуйте на смак і додавайте, якщо соус здається тупим. Саме кислота тут відповідає за те, щоб жирність горіхів і олії не осіла на смак важким тягарем — вона тримає все легким.
Фенхель — насіння, не стебло і не бульба, і за смаком, бо тут легко перестаратися: анісовий присмак швидко стає домінуючим. Почніть з половини чайної ложки на всю порцію, спробуйте, додайте ще, якщо хочеться. Якщо фенхелю немає зовсім — соус не розвалиться, просто стане простішим, без тієї легкої несподіванки насамкінець.
Ще від Liam Murphy
·