Фото від ШІВарений фенхель
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 кг Фенхель
- 1 зубчик Часник
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Петрушка за смаком
- Пармезан за смаком, за бажанням
Кроки
Ретельно очистіть фенхель і наріжте його невеликими шматочками.
У сковороду влийте оливкової олії, додайте зубчик часнику і увімкніть невеликий вогонь. Дайте часнику надати олії аромату.
Додайте фенхель, посоліть і поперчіть.
Влійте півковша гарячої води, накрийте кришкою і тушкуйте.
20 хвПеревірте готовність фенхелю, за бажанням приправте тертим пармезаном і петрушкою.
Фенхель — овоч, якого в нашій кухні боятися не варто, навіть якщо ви його бачите вперше на базарі. Сирий він пахне анісом і трохи лякає цим різким запахом, та варіння цей запах приборкує: анісові ефірні масла частково випаровуються, частково переходять у воду, і залишається м'який, трохи солодкуватий смак, схожий на варену цибулю з легкою свіжістю. Тому не кладіть його туди, де чекаєте різкості — тут він поводиться смиренно.
Страва вирішує просте питання: як зробити гарнір, який не забере у вас весь вечір і не потребує духовки. Все тут — одна сковорода, півковша води і терпіння на двадцять хвилин, поки овоч сам дійде до м'якості. Ніякої хитрості в техніці немає, хитрість — у тому, щоб не поспішати й не піднімати кришку щохвилини, перевіряючи.
Дехто думає, що фенхель — це щось екзотичне, що треба готувати якось особливо складно. Ні, це родич звичайної моркви чи селери за принципом приготування: даєте тепло, воду, трохи часу — і він м'якне, як будь-який коренеплід-бульба. Складність тут одна: не передати куті меду з водою, бо тоді замість тушкованого овоча отримаєте суп.
Фенхель беріть щільний, білий або світло-зелений, без темних плям і без зайвої волокнистості на зрізі стебел — це ознака старого овоча, який довше буде варитися і вийде жилавим, хоч на вигляд і здаватиметься свіжим. Різати не крупно: шматочки середнього розміру, бо дрібні розваряться в кашу, а великі не встигнуть дійти за ті ж двадцять хвилин, і ви отримаєте зовні м'яке, в середині — хрустке, що для гарніру погано.
Часник у холодну 
олію кладуть не випадково: якщо вкинути його в розігріту сковороду, він миттю згорить і дасть гіркоту замість аромату. На малому вогні олія поступово вбирає запах часнику, а сам він лишається цілим і непідгорілим — його потім можна навіть прибрати, якщо не любите знаходити зубчик у готовій страві.
Сіль і 
перець на цьому етапі — щоб вони встигли просочитися в овоч разом з водою, а не лишилися плівкою зверху. Половина ковша гарячої води — саме гарячої, не холодної: холодна скине температуру сковороди, і фенхель почне не тушкуватися, а довго відігріватися, втрачаючи текстуру. Кришки у вас, можливо, й немає — підійде тарілка, яка затримає пару всередині, бо суть не в кришці, а в тому, щоб вода не випаровувалась швидше, ніж фенхель встигне дійти.
Готовність перевіряйте вилкою чи ножем: шматочок має піддаватися легко, без опору, але не розвалюватися сам собою. Якщо вода вся випарувалась, а фенхель ще твердий — доливайте ще, не бійтеся: краще додати, ніж спалити дно.
Пармезан і 
петрушка — це вже не про готовність, а про смак наприкінці. Пармезан можна замінити будь-яким твердим сиром із вираженим солоним смаком — грана падано, у крайньому разі старий сир типу пекорино, якщо він у вас завалявся. Петрушка — для свіжості, її можна замінити кропом чи навіть залишити взагалі без зелені, страва не постраждає, це не той складник, на якому все тримається.
Ще від Inès Lambert
·