Фото від ШІЛазанья з броколі, Фіор ді латте та хрусткою панчеттою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Броколі велика головка
- 150 г Бекон
- Вершкове масло за смаком
- 200 г Фіор ді латте
- Пармезан за смаком
- 220 г бешамель
- Листи лазаньї за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
У великій каструлі з підсоленою киплячою водою відварити суцвіття броколі протягом 10 хвилин від моменту закипання.
10 хвВідкинути на друшляк, дати охолонути, після чого подрібнити броколі та змішати з бешамеллю (за потреби додати ложку молока).
Присмачити чорним перцем за смаком.
На сухій сковороді без олії обсмажити панчетту до хрусткої скоринки і відкласти вбік.
Змастити форму вершковим маслом і викласти перший шар бешамелі з броколі.
Чергувати листи лазаньї з шарами бешамелі й броколі та Фіор ді латте, посипаючи кожен шар пармезаном.
На останній шар викласти бешамель з броколі, пармезан, шматочки вершкового масла та хрустку панчетту.
Запікати у заздалегідь розігрітій духовці за температури 200 градусів протягом 25 хвилин.
25 хв
Лазанья, де замість м'ясного рагу — броколі, перетерта з бешамелем, і хрустка панчетта зверху. Простий принцип: овоч, що не дає соку, запечений молочний соус і шари, які встигають просякнути одне одним у духовці.
Головне, від чого залежить результат — як ви зваритe броколі. Перетримаєте — вона пустить зайву воду в бешамель, і соус потече замість того, щоб тримати форму між листами. Недоваритe — шматки залишаться твердими всередині лазаньї, де їх вже ніяк не доведеш до м'якості. Орієнтир не хвилини, а вилка: суцвіття має продавлюватись легко, без опору стеблини.
Друга точка, де лазанья або складається, або розпадається на окремі шари — це бешамель. Він тут не підлива, а клей і зволожувач одночасно: сухі листи лазаньї витягують із нього вологу, тому соус має бути густішим, ніж здається правильним у мисці — у формі він ще віддасть частину себе тісту.
Панчетту смажать окремо і кладуть наостанок не з лінощів, а з розрахунку: якщо запікати її разом з усім шаром, жир піде в бешамель і хрусткість зникне раніше, ніж лазанья дійде до готовності. Окрема хрумка скоринка зверху — це контраст, який тримається до столу, а не розчиняється в духовці.
Броколі тут бере на себе роль, яку зазвичай грає м'ясний фарш — дає тілу лазаньї густину і трохи гіркуватої глибини, яка не дає соусу бути нудним. Головка має бути велика і щільна, без жовтих пожовклих суцвіть — зів'яла броколі після варіння дасть не свіжий смак, а якийсь трав'яний присмак вареної води. Якщо броколі немає під рукою — підійде будь-яка хрестоцвіта з щільними суцвіттями, цвітна капуста найближча за текстурою, хоч смак буде м'якший.
Панчетта відповідає за сіль і за жир, якого в самій страві мало — броколі й бешамель самі по собі пісні. Якщо панчетти нема, годиться будь-яке солоне в'ялене чи копчене м'ясо, яке при сухому обсмажуванні дає власний жир і хрустку скоринку, а не варену сірість. Бекон підійде, тільки ріжте тонше — він швидше горить.
Фіор ді латте — це свіжий несолоний сир з молочним, трохи вершковим смаком, який у теплі плавиться в тягучу масу, а не плаче водою, як дешева моцарела з пакету для піци. Якщо є тільки звичайна моцарела — відіжміть її від розсолу і дайте полежати на серветці, інакше вода з сиру розведе бешамель у юшку.
Пармезан тут не прикраса, а ще один шар солі й смаку умамі, який у духовці підсихає й утворює легку скоринку на поверхні кожного шару — тому його і сиплють між листами, а не тільки зверху. Якщо пармезана немає, беріть будь-який твердий сир, що добре тане і має виразний солоний смак — грана падано ближчий родич, старий чеддер теж спрацює, хоча смак зміниться.
Вершкове масло в кінці — це не про жир, а про те, щоб верхній шар не пересох швидше, ніж пропечеться середина: 25 хвилин при 200 градусах — час, за який листи лазаньї встигають дійти, а поверхня — підсохнути й узятися кольором. Якщо духовка у вас пече нерівномірно або менша за стандартну, орієнтир — не таймер, а колір верху: він має стати рум'яним, а не бурим, і сир повинен пухирчасто кипіти по краях форми, а не стояти тихо.
Деякі скажуть — хрустку панчетту можна покласти одразу зверху перед запіканням, і так простіше. Ні, бо 25 хвилин у духовці — цілком достатньо, щоб із хрусткого шматка зробити знову м'який, напіврозварений у власному жирі: тоді контраст, за яким, власне, і робиться ця лазанья, зникає разом із текстурою.
Ще від Liam Murphy
·