Фото від ШІКантуччі з мигдалем
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Борошно
- 220 г Цукор
- 8 г Розпушувач
- 3 од. Яйця
- 1 од. Яєчний жовток
- 100 г Вершкове масло розтоплене
- 120 г Мигдаль
- щіпка Сіль
Кроки
Насипте гіркою борошно на стіл, зробіть заглиблення і додайте цукор, розпушувач, сіль та розтоплене вершкове масло.
Додайте яйця та жовток і замішуйте пальцями, поступово вбираючи борошно.
Енергійно замісіть тісто до м'якого й гладкого стану, потім додайте мигдаль.
Сформуйте кульку тіста, поділіть на три частини і розкачайте у батончики завтовшки 4-5 см.
Викладіть батончики на деко з папером і випікайте в духовці при 170 градусах протягом 30-40 хвилин.
35 хвДайте охолонути, потім наріжте печиво гострим ножем косими розрізами на кантуччі завтовшки 1-1,5 см.
Викладіть нарізані кантуччі на деко і випікайте при 180 градусах ще приблизно 15 хвилин.
Дайте охолонути до подачі.
Кантуччі — це печиво, яке пекли двічі не для краси, а тому що так воно зберігається місяцями без холодильника. Тоскана, селянська економіка, жодних консервантів — висушив вологу подвійним випіканням, і готово, печиво живе хоч до весни. Тому не дивуйтеся, що рецепт вимагає терпіння: тут немає короткого шляху, бо весь сенс печива в тому, щоб зробити його сухим наскрізь.
Вийде, якщо ви не поспішаєте на другому випіканні і не боїтеся, що печиво здається м'яким одразу з духовки. Не вийде, якщо різати батончик гарячим — кришитиметься, і якщо недопекти вдруге — тоді це просто бісквіт, який зачерствіє за три дні, а не кантуччі, яке можна тримати в банці довго.
Текстура — не мета сама собою, а функція: тверде, сухе печиво створене для того, щоб його вмочали. У вино, у каву, у що завгодно гаряче чи міцне. М'яке кантуччі — це недороблена робота, а не м'якість характеру.
Борошно беріть звичайне пшеничне, гіркою на столі — не з примхи, а щоб заглиблення посередині тримало 
яйця і 
масло, не розтікаючись по всьому столу. Якщо у вас миска замість столу — нічого страшного, фізика та сама: зробіть колодязь у борошні в мисці.
Розпушувач тут — не дріжджі, і не чекайте бурхливого підйому. Його робота — дати печиву легку пористість, щоб воно не було суцільним камінцем після сушіння. Забудете покласти — отримаєте щільніше, але не катастрофу.
Мигдаль можна взяти необлущений чи вже готовий — залежно від того, якою хочете бачити скоринку на зрізі: з шкіркою темніші плямки, без шкірки — рівномірніше. Горіх кладіть цілим чи половинками, не меліть у крихту — інакше втрачається сама суть кантуччі: натрапити зубом на цілий горіх.
Масло розтоплюйте, а не розм'якшуйте — у тісто воно має увійти рідиною, інакше не промажеться рівномірно по всьому борошну, і матимете сухі острівці. Заміс пальцями, а не ложкою — тісто густе, крутіше за звичайне печивне, і руки тут відчувають готовність краще за будь-який інструмент: тісто м'яке й гладке, не липне — все, досить місити.
Перше випікання при 170 градусах — це той рівень, коли батончик пропікається всередині, не встигнувши пересохнути зовні до скоринки, яку неможливо різати. Орієнтир готовності — батончик пружний на дотик і трохи золотавий, а не м'який як сире тісто. Дайте охолонути перед різкою обов'язково: гаряче тісто ріжеться криво і кришиться, холодне тримає форму під ножем.
Друге випікання вище, 180 градусів, і коротше — тут мета інша: не пропекти, а висушити зрізи, прибрати з них вологу, щоб печиво стало тим самим твердим кантуччі, яке не розмокає відразу у вині, а повільно віддає смак. Дехто каже — друге випікання зайве, печиво й так готове. Ні, бо без нього ви отримаєте м'яке печиво з коротким терміном життя, а не те, що тосканські господині клали в банку на зиму.
Ще від Matteo Brandt
·