Сирні кульки
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Сир кисломолочний
- 1 од. Яйця
- 3 ст. л. Борошно
- 1 ст. л. Цукор
- за смаком Ванілін
Кроки
Усе змішати до густої маси, змочити руки, скачати кульки по 3–4 см.
Викласти на деко з пергаментом з проміжком.
Поставити деко в духовку, 200 °C, 20–22 хв до золотистого кольору.
22 хвДістати деко з духовки.
Форма тут проста до смішного: 
сир, 
яйце, 
борошно, 
цукор — п'ять хвилин змішати, скачати кульки і замінити сковороду духовкою. Жиру жодного, тому смак і текстура інші, ніж у смажених сирників: суха скоринка, м'яка волога середина, без хрусткого олійного краю.
Вийде чи ні вирішує не час у духовці, а вологість сиру і те, скільки борошна ви доклали "про всяк випадок". Сир має бути густий, майже сухий на дотик — зайва волога розтече кульку по деку замість того, щоб тримати форму. Яйце і борошно тут не про смак, а про конструкцію: білок яйця твердне від жару і тримає кулю, борошно вбирає зайву вологу і дає тілу структуру.
200 градусів — температура, при якій поверхня встигає взятися скоринкою і трохи карамелізуватися від цукру, поки середина ще пропікається, не висихаючи. Тому колір, а не хвилини — ваш орієнтир: щойно кульки пішли рудим золотом — готово, а 20-22 хвилини — це лише нижня межа, у кожної духовки свій характер.
Порція на двох — невелика партія, кульки по 3-4 см, швидко зробити на вечір без клопоту з казаном чи сковородою.
Сир кисломолочний — головний ризик усього рецепта. Дехто бере будь-який вологий сир із пачки, думаючи, що консистенція завжди однакова. Ні, бо сир буває різний за вологістю, і саме вона визначає, чи кулька триматиме форму. Якщо ваш сир явно мокрий — киньте на серветку чи марлю на кілька хвилин, нехай зайва волога стече, перш ніж змішувати. Сухий, зернистий сир, протертий через сито чи просто розім'ятий виделкою — ось що тримає форму найкраще.
Яйце — не для смаку, а для зв'язку. Білок під жаром зсідається і тримає кульку зібраною, не дає їй розповзтися по деку. Одне яйце середнього розміру на 250 г сиру — пропорція, яка працює. Якщо маса вийшла надто суха і кульки тріскаються при ліпленні, можна додати краплю молока, але обережно — масу перетворювати на рідку не треба, їй вистачає того, що вже є.
Борошно — тут діє правило "менше, але точно". Дехто вважає: чим більше борошна, тим надійніше тримається форма. Ні, бо зайве борошно забирає вологу з сиру і робить кульки сухими й твердими, як грудка тіста, а не ніжними. Три столові ложки на цю кількість сиру — це вже межа, більше додавайте тільки якщо сир справді рідкий. Замінити борошно можна будь-яким, що вбирає вологу так само: рисове чи змолоте овсяне для тих, кому звичайне не підходить — результат трохи щільніший, але форму тримає.
Цукор, крім смаку, допомагає скоринці зарум'янитися швидше — він на поверхні починає карамелізуватися раніше, ніж усередині дійде до готовності. Більше цукру — темніший і солодший колір скоринки, менше — бліда й нейтральна. 
Ванілін — суто для аромату, і тут воля повна: краплю ванільного екстракту, трохи цедри лимона чи взагалі нічого, на форму й готовність це не впливає.
Руки змочуйте водою щоразу, коли ліпите нову кульку, а не один раз на початку. Це терпіння того варте: волога на руках не дає сиру липнути, і вам не доведеться "підсипати ще борошна, бо липне" — а саме так маса непомітно стає сухою. Проміжок між кульками на деку — не естетика, а запобіжник: від жару вони трохи осідають, і якщо поставити тісно, злипнуться в одну суцільну масу замість окремих кульок.
Ще від Ovenstein