Фото від ШІКурка з коренеплодами в одному казані
Інгредієнти

- 1 од. Ціла курка
- 8 од. льодяники
- 10 од. Картопля
- 5 од. Морква
- 1 од. Кабачок
- 300 мл Бульйон
- Сіль
- Чорний перець
- 1 ч. л. Зіра (кумин)
- 0.5 ч. л. Коріандр мелений
- 0.25 од. червоний чилі можна не додавати
- 1 жменя Чебрець або 2 ч. л. сушеного
- 1 ст. л. Вершкове масло
- 1 ст. л. Оливкова олія
Кроки
Очистити та промити цілу курку. Натерти сіллю, свіжомеленим чорним перцем, зірою та меленим коріандром.
5 хвРозігріти оливкову олію та вершкове масло у великому казані, бажано чавунному. Обсмажити курку з усіх боків до рум'яної скоринки.
10 хвЗалишити курку грудкою догори, додати 200 мл бульйону, спеції та чилі. Тушкувати під кришкою 30-40 хвилин, стежачи, щоб казан не википів досуха.
35 хвОчистити коренеплоди та нарізати їх великими шматками.
5 хвВийняти чилі. Додати коренеплоди в казан, за потреби з невеликою кількістю бульйону. Овочі не повинні бути повністю залиті бульйоном, головне — щоб казан не википів досуха. Накрити кришкою і тушкувати 40-45 хвилин.
42 хвКоли картопля стане м'якою, додати нарізаний великими шматками кабачок і пропарити під кришкою 4-5 хвилин.
4 хвПодавати одразу, бажано прямо в казані. Перед подачею посипати свіжим чебрецем і їсти з хлібом. Можна подати ще й рис, тоді страви вистачить на багатьох.
P.S. Можна відкласти кілька шматочків картоплі, буряку та моркви, збити їх з невеликою кількістю вершкового масла в пюре і подати як картопляне пюре до страви.
Якщо не додавати чилі та трохи зменшити кількість солі, страву можна подавати й найменшим дітям. Або старшим дітям, які не люблять овочі, але люблять картопляне пюре ;)
(Рецепт розрахований на 6-8 осіб, залежно від гарніру. Подавайте, наприклад, хліб і рис. Ми їли просто свіжоспечений плетений хліб.)
Це та страва, яку в Узбекистані зготували б у казані на вогні, а ви зробите в звичайній широкій каструлі на плиті — і нічого страшного. Одна посудина, один курс дій: спочатку м'ясо дає скоринку і сік, потім коренеплоди тягнуть на себе цей сік і
бульйон, і в кінці все доходить разом. Вийде чи ні — вирішується на самому початку, на обсмажуванні птиці, а не в кінці.
Молодий
півень тут не випадково. Старий півень — жорсткий, йому треба довге томління, і коренеплоди б розвалились раніше, ніж м'ясо стало б м'яким. Молодий — за годину з лишком доходить рівно настільки, щоб і м'ясо було м'яким, і буряк із
морквою не перетворились на кашу.
Дехто каже — курку треба спочатку варити, а овочі додавати в самому кінці для кольору. Ні, бо тоді ви отримаєте варене м'ясо без смаку і сирі коренеплоди, яким просто бракує часу просякнути бульйоном зі спеціями. Тут порядок зворотний: м'ясо спершу обсмажується до скоринки — це не краса, це бар'єр, який тримає сік усередині, поки воно тушкується далі.
На шість осіб тут один молодий півень і майже кілограм коренеплодів на людину — пропорція щедра, таке блюдо робиться на всю родину чи на гостей, не на вечерю наодинці.
Обсмажування на середньо-високому вогні — це не про те, щоб швидше. Це температура, за якої волога зі шкірки встигає випаруватись раніше, ніж м'ясо всередині почне готуватись, і тому утворюється скоринка, а не сіра варена поверхня. Якщо вогонь слабший —
курка просто тушкуватиметься в власному соку з перших хвилин, і скоринки не буде взагалі.
Суміш оливкової
олії та вершкового
масла тут має сенс: олія не горить так швидко, як саме масло, а масло дає смак і допомагає скоринці рум'янитись рівномірніше. Критерій заміни простий — будь-яка олія без власного запаху замість оливкової, і будь-який твердий жир замість вершкового масла, аби тільки не плив.
Буряк,
картопля,
морква — коренеплоди ріжуться великим шматком, 4-5 см, не випадково. Дрібний шматок розвариться раніше, ніж м'ясо дійде до готовності, і ви отримаєте пюре замість страви з текстурою. Готовність картоплі тут визначається не хвилинами в рецепті — а тим, що вона гнеться під ножем, а не розсипається. Хвилини — то лише орієнтир знизу, щоб не забути зазирнути в казан раніше часу.
Кабачок додається останнім і не випадково окремим кроком — він готується за лічені хвилини, і якщо кинути його разом із коренеплодами на початку, він перетвориться на водянисту кашу задовго до того, як картопля стане м'якою.
Чилі тут для аромату, а не для гостроти — його виймають раніше, ніж він встигне віддати всю свою пекучість
бульйону. Якщо боїтесь гостроти взагалі — сміливо пропускайте, страва не стане біднішою, тільки трохи іншою.
Кмин і
коріандр — це не просто «східні спеції для екзотики». Кмин дає глибину тваринному жиру, коріандр — свіжість, яка не дає стравi стати важкою. Якщо
чебрецю свіжого нема — сушений піде, тільки кладіть його раніше, в казан, а не наприкінці як прикрасу, бо сушена трава розкривається тільки в теплі та волозі, а не на сухій тарілці.
Ще від Tomás Herrera
·