Фото від ШІНутові котлетки: ідеальний фінгер-фуд для аперитиву
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 450 г Нут або 300 г сухого
- 50 мл Вода
- 1 од. Яйця
- 50 г Пармезан
- 60 г Панірувальні сухарі
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Петрушка за смаком
- за смаком Оливкова олія для смаження
Кроки
Якщо використовуєте сухий нут, замочіть його на 12 годин, промийте, потім відваріть близько 90 хвилин, злийте рідину і охолодіть.
Якщо користуєтесь нутом з банки, просто злийте рідину і промийте його.
Викладіть нут і воду в блендер і перебийте до однорідної кремової маси.
Додайте яйце, сіль, чорний перець за смаком і подрібнену петрушку, перемішайте.
Додайте пармезан і панірувальні сухарі, добре вимішайте всі інгредієнти.
Руками сформуйте кульки по 25-30 г кожна і обваляйте їх у панірувальних сухарях.
Розігрійте олію на сковороді і обсмажте котлетки, перевертаючи, до рівномірного підрум'янення.
Викладіть готові котлетки на паперовий рушник для видалення зайвої олії.
Альтернативно: викласти на пергамент, скропити оливковою олією й запекти в духовці при 180 градусів 10-15 хвилин.
12 хвДайте котлеткам трохи остигнути і подавайте з улюбленим соусом.
Нутові котлетки — це коли хочеться чогось до вина на стіл, а м'яса фаршу під рукою нема, і взагалі не хочеться возитись з фаршем. Нут тут грає роль м'яса не тому, що хтось вирішив «замінити», а тому, що в нього та сама властивість — багато крохмалю й
білка, які після подрібнення склеюються самі, без фанатизму з яйцем і
сухарями. Вийде чи ні — залежить від одного: наскільки добре ви перебили нут у блендері. Якщо лишаться цілі горошинки — котлетка розвалиться на сковороді, бо тримати форму їй буде нічим.
Дехто каже — нут треба обов'язково довго вимочувати і варити самому, бо з банки «не той смак». Ні, бо хімія тут однакова: і той, і той нут — варений, різниця лише в тому, хто витратив на це годину-дві свого часу. Для котлеток, де нут все одно перетворюється в пасту, різницю на смак не відчує ніхто, крім, може, вас самих — із гордості.
Головний ризик цієї страви — не недоварений нут, а зайва волога.
Вода, яку ви додаєте в блендер, потрібна лише щоб лопаті не буксували в сухій масі, а не щоб зробити пюре рідким. Якщо суміш після додавання яйця і сухарів тече й не тримається кулькою в руці — це не привід лити ще сухарі, це привід визнати, що води було забагато.
Готовність на сковороді — це колір, а не хвилини: рівномірна рудувато-золота скоринка з усіх боків, а не те, що таймер показав круглу цифру. У духовці те саме, тільки повільніше й суворіше — там немає
олії, яка миттєво видає підгоріле місце запахом, тож дивіться очима частіше, ніж вам здається потрібним.
Нут — тут основа, і банка чи сухий — байдуже, аби добре перебитий. Якщо берете сухий, 300 г — це приблизно стільки ж по об'єму, скільки й банка на 450 г готового, бо нут після замочування й варіння набирає вагу вдвічі-втричі. Замочування на 12 годин — не ритуал, а механіка: суха горошина твердіша за камінь, і без просякання
водою вона вариться годинами й нерівномірно, десередини лишаючись сирою.
Яйце в цій страві — не для смаку, а клей. Білок згортається від тепла і тримає котлетку цілою, поки вона смажиться чи запікається. Без яйця теж можна, якщо нут перебитий у густу однорідну пасту і
сухарів трохи більше — просто доведеться акуратніше формувати і лишити котлетки хвилин на двадцять у холодильнику, щоб вони «схопились» перед сковородою.
Пармезан додає
солі й того горіхового, трохи їдкого смаку, якого самому нуту бракує — нут сам по собі доволі прісний, земляний, без характеру. Будь-який твердий витриманий сир тієї ж щільності підійде — грана падано, старий гауда, навіть сухий сулугуні, якщо є. М'який сир сюди не годиться: він тягучий і зіпсує текстуру, котлетка почне «плисти» на сковороді.
Панірувальні сухарі в фарші — другий після яйця тримач форми, вони вбирають зайву вологу з нутової пасти. У панірці зверху — вже інша робота, це про скоринку, яка не дає маслу проникнути всередину й зробити котлетку масною. Якщо сухарів нема — підсушений і подрібнений хліб, навіть черствий батон, зробить те саме.
Петрушка — не прикраса, а свіжість проти м'якого однотонного смаку нуту й сиру. Будь-яка м'яка зелень без гіркоти — кріп, зелена цибуля — спрацює так само, головне подрібнити дрібно, щоб не траплялись цілі стебла всередині котлетки.
Олія для смаження — будь-яка без власного запаху, бо тут нічого заглушати не треба: соняшникова, рафінована оливкова, навіть топлене масло, якщо любите вершковий відтінок. Нерафінована оливкова з характерним присмаком тут зайва — вона переб'є сир і зелень своєю гіркуватістю, а не додасть нічого натомість.
Ще від Kofi Asante
·