Фото від ШІХолодна паста з кремом із помідорів чері та базиліка
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Макарони
- 250 г Помідор
- 50 г Мигдаль
- 60 г Пармезан
- 50 г Базилік
- 50 г Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Закип'ятіть воду в каструлі, посоліть і зваріть макарони за часом, вказаним на упаковці.
Відкиньте макарони на друшляк і промийте холодною водою, додайте трохи оливкової олії і залиште охолонути.
Помийте та наріжте помідори черрі, перекладіть у чашу блендера, додайте пармезан і оливкову олію та почніть збивати.
Додайте подрібнене свіже листя базиліка та очищений мигдаль, посоліть і поперчіть до смаку.
Збийте ще раз, щоб усі інгредієнти з'єдналися в однорідний кремовий соус.
Заправте охолоджені макарони кремом, добре перемішайте і подавайте до столу.
Літня 
паста, яку не варять у соусі, а одягають у нього холодним — щось середнє між піньйолі-песто і освіжаючим соусом з 
помідорів. Вирішує одну проблему: що робити з макаронами, коли на кухні тридцять градусів і підходити до плити зайвий раз не хочеться. Зварили — і більше вогню не чіпаєте.
Головне тут не зіпсувати крок охолодження. Дехто каже — промивати варену пасту холодною водою — це псувати її, змивати крохмаль, яким вона мала б тримати соус. Ні, бо в гарячій пасті той крохмаль мав тримати гарячий соус, який в неї вбирається, поки пара ще йде. А тут соус холодний і сирий, йому крохмаль нічого не дає, окрім злиплого кому. Тому воду зливаєте і одразу охолоджуєте — інакше паста доварюється власним жаром ще хвилину-дві, і та твердість «аль денте», яку ви зловили на зубі, розповзеться в кашу вже на тарілці.
Вийде це чи ні — питання не майстерності, а балансу: соус не повинен бути ні рідкою водичкою, ні густою пастою, яка сидить грудкою зверху і не доходить до дна тарілки. Орієнтир — крем має стікати з ложки повільно, стрічкою, а не падати краплею і не лишатися на ложці нерухомо.
Помідори черрі тут не для кислоти, а для соковитості — вони дають крему рідку основу без жодної краплі зайвої води, яка розбавила б смак. Звичайний великий помідор теж піде, якщо черрі немає, тільки заберіть з нього шкірку і насіння, бо шкірка потім ловиться на зубах дрібними стрічками, а насіння додає гіркуватості, якої в черрі майже немає.
Мигдаль у цьому соусі грає роль, яку в класичному песто грають кедрові горіхи: він густить крем і додає тій олійній ваги, яка заважає соусу розпадатися на 
олію й сік окремо. Критерій заміни простий — будь-який горіх без яскраво власного запаху, що розкладається маслом: кешью, волоські ядра без шкірки (бо шкірка гірчить), навіть насіння гарбуза в крайньому разі. Горіх обов'язково має бути сирим, не смаженим — смажений дасть свій запах і забере той, що має бути від 
базиліка.
Пармезан додає 
солі й тієї глутаматної глибини, через яку соус не здається пісним, хоч у ньому немає ні м'яса, ні бульйону. Якщо пармезану немає — будь-який твердий сир, що тре на тертку й має виражений смак, подойде, але зважайте на сіль: деякі сири солоні самі, і тоді сіль в кінці додавайте обережно, спробувавши спочатку.
Базиліка тут багато не з краси, а тому що він — основний аромат страви, а не прикраса до помідора. Листя беріть свіже, стебла викидайте — вони дерев'яні й гіркуваті, перемелені в блендері дають соусу присмак трави, а не зелені.
Олія тут — не просто жир для текстури, а розчинник: саме в олії розчиняються ароматичні масла з базиліка і зв'язуються в однорідний соус, а не плавають окремими краплями на поверхні. Критерій вибору — будь-яка олія без власного яскравого запаху, що не перебиває базилік: якісна оливкова olive-oil підходить якраз тому, що в холодному вигляді її присмак лише доповнює, а не заважає.
Останній крок — терпіння, яке тут не менш важливе за інгредієнти. Макаронам треба дати час охолонути по-справжньому, не теплими, а холодними, бо теплі макарони нагріють крем і свіжість базиліка почне тьмяніти вже за кілька хвилин після подачі. Якщо готуєте заздалегідь — тримайте пасту й соус окремо до останньої хвилини й змішуйте вже перед столом.
Ще від Matteo Brandt
·