Фото від ШІПіскувата картопля
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 кг Картопля
- 6 ст. л. Панірувальні сухарі
- 6 ст. л. Пармезан
- Розмарин за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
У мисці змішуємо панірувальні сухарі, пармезан, дрібно нарізаний розмарин, сіль і чорний перець, добре перемішуємо.
Миємо картоплю, очищаємо від шкірки, нарізаємо кубиками, злегка обсушуємо і перекладаємо в миску з панірувальною сумішшю.
Перемішуємо, щоб картопля добре обволоклася паніруванням.
Застилаємо форму для запікання пергаментним папером, перекладаємо картоплю та поливаємо оливковою олією.
Запікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці, час від часу перевертаючи картоплю, щоб вона рівномірно пропеклася.
40 хвАльтернативно: наливаємо оливкову олію на сковороду, розігріваємо і додаємо картоплю, готуємо 5 хвилин, додаємо панірувальну суміш і помішуємо.
5 хв
Назва каже сама за себе — піскувата. Це не 
картопля фрі й не гратен, це щось середнє: картопля в сухарно-сирній шубі, яка в духовці стає хрусткою зовні і розсипчастою всередині, наче дрібний пісок прилип до кожного кубика. Вирішує вона одне завдання — дати хрускіт без фритюру, литрів 
олії й бризок на всю плиту.
Технологія проста до смішного: 
сухарі з 
пармезаном беруть на себе роль, яку зазвичай грає кипляча олія. Пармезан під теплом плавиться й підсихає скоринкою, сухарі всмоктують вологу, що виходить із картоплі, і разом вони утворюють ту саму шорстку, рипучу поверхню, за яку ми й любимо смажену картоплю. Олія тут лише провідник тепла й смаку, не головний інструмент.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: наскільки сухою лягла картопля в панірування і чи дали їй духовці достатньо часу й повітря, щоб вода випарувалась, а не варилась під власним паром. Форма, застелена папером, тут не для краси — вона не дає картоплі прилипнути й зідрати з себе всю паніровку назад на деко.
Сорок хвилин у рецепті — орієнтир, не присуд. Готовність бачать, а не засікають: кубики легко проколюються і при цьому скоринка вже суха на дотик, а не волога й бліда.
Картопля тут бере на себе роль господині — важливо, щоб вона була розсипчаста, з високим вмістом крохмалю, а не та воскова салатна, що тримає форму у відварному вигляді. Розсипчаста сама по собі під час запікання трохи «пухне» зсередини, і це додає тій самій піскуватості, про яку назва. Якщо під рукою лише салатна картопля — нічого страшного не станеться, просто текстура всередині буде щільнішою, менш пухкою.
Дехто каже — обсушувати картоплю перед паніруванням не обов'язково, вода, мовляв, все одно википить у духовці. Ні, бо зайва волога на поверхні кубика — це клей, який розмочує сухарі ще до того, як вони встигли прилипнути рівним шаром, і паніровка сповзає грудками замість рівної шуби.
Панірувальні сухарі можна замінити будь-чим сухим, подрібненим і без цукру в складі — панко, товчені крекери, навіть сухий чорний хліб, перемелений у крихту. Головне, щоб крихта була суха й достатньо дрібна, інакше вона не приклеїться, а обсиплеться на дно форми.
Пармезан можна замінити будь-яким твердим сиром, що добре підсихає й не тягнеться різиною при нагріванні — старий гауда, пекоріно, навіть сухий сирний порошок у крайньому разі. М'які сири типу моцарели тут не підійдуть: вони радше розтечуться калюжею, ніж утворять скоринку.
Розмарин — не прикраса, а той самий компонент, що робить запах страви впізнаваним ще з дверей кухні. Немає свіжого — сухий підійде, тільки класти його варто трохи менше, бо сухі трави концентрованіші за свіжі.
Олія — будь-яка без власного яскравого запаху, оливкова тут радше данина звичці й смаку, а не обов'язкова умова: соняшникова рафінована впорається з тією ж роботою провідника тепла нітрохи не гірше.
Ще від Elena Rossetti
·