Фото від ШІКотлети з баклажанів і хліба
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 3 од. Баклажан
- 450 г Хліб черствий
- 1 од. Яйця
- 1 ст. л. Панірувальні сухарі
- 2-3 ст. л. Пармезан
- 2 ст. л. Томатний соус
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Баклажани миємо під проточною водою і очищаємо від шкірки. Нарізаємо дрібними кубиками, складаємо в миску, присипаємо крупною сіллю, накриваємо тарілкою з вантажем.
30 хвОбсмажуємо кубики баклажанів на сковороді з олії до золотистого кольору, додаємо томатний соус і перемішуємо.
У великій мисці з'єднуємо розмочений у воді та добре віджатий хліб, обсмажені баклажани, пармезан, панірувальні сухарі, яйце, сіль і чорний перець. Вимішуємо до однорідної щільної маси.
Невеликими порціями формуємо руками круглі котлетки і викладаємо їх на деко, застелене пергаментом.
Випікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці.
18 хвДістаємо котлети, коли вони стануть золотистими, викладаємо на тарілку і подаємо гарячими.
Назва каже «котлети», а категорія — «м'ясо», хоч тут ні грама м'яса немає. Це старий спосіб нагодувати родину, коли м'ясо дороге, а
хліб і
баклажани — ні: черствий хліб перестає бути відходом, а баклажан дає ту саму соковиту, трохи волокнисту текстуру, що й фарш. Вийде страва чи розвалиться на сковороді — вирішується ще до духовки, на етапі соління баклажанів і віджимання хліба.
Дехто скаже — баклажани без
солі й гніту теж можна смажити, різниця тільки в гіркоті. Ні. Справа не лише в гіркоті, а у воді: баклажан на 90% вода, і якщо її не витягнути сіллю заздалегідь, вона вийде під час смаження і баклажан не підрум'яниться, а звариться у власному соку. Тому сіль і вантаж зверху — це не примха, а спосіб видавити зайву вологу раніше, ніж вона завадить.
Та сама логіка з хлібом: його розмочують не заради смаку, а заради клейковини — вона розбухає й зв'язує масу не гірше за
яйце. Але розмочений хліб, якщо його не віджати «насухо», притягне стільки води, що котлета попливе на деку замість того, щоб триматись формою. Віджимайте руками, сильно, аж поки хліб не перестане капати.
Духовка тут замінює казан зі смаженою
олією, і це чесна економія, а не компроміс: 180 градусів — це температура, за якої поверхня котлети підсихає й карамелізується повільно, без різкого контакту з гарячим жиром, тому й форма тримається, і підгоріти важко, якщо не забути про деко.
Баклажани беріть молоді, важкі для свого розміру, з гладкою й тугою шкіркою — це ознака, що всередині мало насіння і, відповідно, мало гіркоти. Старий, зморщений баклажан хоч скільки соліть, однаково віддасть гіркуватий присмак, бо гіркота там не тільки у воді, а і в самій м'якоті.
Хліб потрібен саме черствий, і це не примха з економії, а розрахунок на структуру: свіжий хліб перетворюється в розмоклу кашу, а черствий зберігає трохи пористості, вбирає воду рівномірно і потім так само рівномірно її віддає назад при віджиманні. Якщо вдома тільки свіжий хліб — підсушіть скибки в духовці чи на сковороді без
олії, кілька хвилин вистачить, орієнтуйтесь на те, що скибка стала твердою на дотик і трохи похрумкує.
Яйце тут одне, і воно не головний зв'язувач — головний це хліб і
пармезан, яйце тільки підстраховує, щоб маса не розсипалась при формуванні. Якщо алергія чи просто немає яйця — додайте ще ложку-дві панірувальних
сухарів, вони заберуть зайву вологу і дадуть масі триматись купи так само надійно.
Пармезан можна замінити будь-яким твердим витриманим сиром із вираженим солоним смаком — грана падано, старий гауда, навіть сухий солоний сир місцевого виробництва підійде. Критерій простий: сир має бути твердим настільки, щоб його можна було натерти на дрібну тертку, і достатньо солоним, щоб дати смак у малій кількості.
Томатний
соус у котлетну масу — хід не випадковий: він додає кислотності, яка балансує солодкуватість запеченого баклажана, і трохи вологи замість частини олії. Якщо соусу нема, візьміть ложку томатної пасти, розведеної водою, або навіть дрібно потерту стиглу помідорку без шкірки — суть та сама, кислий томатний смак у масі.
Формуйте котлети вологими руками — маса липка через хліб і сир, і суха долоня тільки намотає тісто на себе. На деко кладіть не впритул, а з проміжком у палець-два: пара з кожної котлети має кудись виходити, інакше вони будуть не запікатись, а підпарюватись знизу й не зарум'яняться так, як треба.
Ще від Liam Murphy
·