Фото від ШІФокачіне з песто
Інгредієнти

- 250 г Борошно
- 120 мл Вода
- 20 мл Молоко
- 50 г Песто
- 7 г розпушувач для солоної випічки
- Сіль за смаком
- 100 г Шинка
- 100 г Копчена скаморца або провола чи азіаго
- за смаком Рослинна олія для смаження
Кроки
У великій мисці з'єднати борошно з водою, молоком, розпушувачем для солоної випічки і щіпкою солі.
Додати песто і вимішати спочатку ложкою, потім руками, поки не отримаємо однорідний пружний шматок тіста.
Розкачати тісто до товщини 3-4 мм на припорошеному борошном столі.
Вирізати кружечки діаметром 7-8 см за допомогою круглої форми; має бути парна кількість.
Наповнити половину кружечків шинкою і сиром або іншою начинкою на вибір.
Розтягнути порожні кружечки тіста і накласти їх на наповнені, щоб закрити фокачіне.
Загорнути краї і добре притиснути пальцями, щоб запечатати тісто.
Розігріти сковороду, злегка змащену олією, і викласти кілька фокачіне.
Смажити по 5-6 хвилин з кожного боку, перевертаючи лопаткою, до рум'яної скоринки.
6 хв
Фокачіне — це не випічка в духовці, а смажені на сковороді пиріжки з тіста на розпушувачі. Ідея проста: замість дріжджового тіста, яке треба чекати годину, беремо хімічний розпушувач — він дає бульбашки газу відразу при контакті з вологою і теплом, без очікування. Тому все тісто робиться за хвилин десять, і це головне, що тут вирішується: швидкість без втрати пухкості.
Тісто тут не пиріжкове в класичному розумінні — воно пружне, бо замішане руками до однорідності, і в ньому вже є
песто, тож колір і запах просочують всю масу, а не лежать плямою всередині. Це важливо: якщо начинка — лише
шинка і сир, то смак
олії, часнику й базиліка з песто ви відчуєте в самому тісті, і це рятує страву від пісної прямолінійності.
Вийде чи не вийде — залежить від двох речей: наскільки щільно запечатані краї і на якому вогні смажити. Якщо краї розійдуться — сир потече на сковороду і згорить, а фокачіне всередині лишиться сирим. Якщо вогонь зробити надто сильним — скоринка підрум'яниться раніше, ніж тісто пропечеться до середини, і ви отримаєте гарну на вигляд, але сиру всередині річ.
Це страва на компанію з чотирьох — зручна тим, що готується партіями на одній сковороді, поки гості встигають з'їсти перші й чекають других. Терпіння тут потрібне не до тіста, а до вогню: не поспішайте перевертати, поки низ не стане рівномірно рудим, а не плямистим.
Борошно,
вода,
молоко і розпушувач — основа, і тут головне не переплутати розпушувач для солоної випічки зі звичайною содою чи цукровим пекарським порошком: у солоному розпушувачі немає ванілі чи інших присмаків, і реакція в ньому розрахована на нейтральне тісто, а не на здобу. Якщо такого немає — беріть звичайний харчовий розпушувач без ароматизаторів, пропорція та сама.
Молоко тут не для смаку, а для м'якості: жир із молока обгортає частинки клейковини й не дає тісту стати гумовим після смаження. Якщо молока немає — замініть просто водою, тісто вийде трохи щільнішим, але не критично.
Песто додається не для кольору, а тому що
олія в ньому заміняє частину жиру, який інакше довелось би додавати окремо, щоб тісто не рвалося при розкачуванні. Готуйте власний чи берете готовий — байдуже, аби в ньому була олія, а не сухий трав'яний порошок: без олії тісто піде тугим і почне тріскатись по краях при формуванні.
Шинка і сир — начинка-основа, яку можна замінити будь-чим, що не дає багато рідини при нагріванні: сирі овочі чи помідори тут підведуть, бо пустять сік і розмочать тісто зсередини, і фокачіне розвалиться на сковороді. Сир важливий тим, що він плавиться і скріплює начинку — тому берете будь-який напівтвердий сир, що добре тягнеться при нагріванні, а не кришиться:
скаморца, провола чи азіаго підходять саме з цієї причини, а не через italian pedigree.
Дехто скаже — краще запекти в духовці, це ж корисніше. Ні, бо тісто на розпушувачі без дріжджів не отримає в духовці того рум'яного контакту з жаром, який дає пряме смаження в маслі на сковороді: скоринка вийде бліда й суха, а не хрустка і рум'яна.
Запечатування краю — це не естетика, а інженерія: якщо залишити найменшу щілину, пара від сиру всередині знайде вихід саме там, і фокачіне або розкриється, або почне підгоряти в тому місці, де тісто тонке. Тому притискайте пальцями по всьому периметру, а не тільки зверху.
Про вогонь під сковородою: орієнтуйтесь не на цифру, а на те, що олія ледь блищить і не димить — це означає, що жар рівномірний і не обпалить тісто зовні раніше, ніж воно пропечеться. Готовність визначайте за кольором: низ має стати рівномірно рудо-золотим, без плям, і тільки тоді перевертайте — п'ять-шість хвилин тут орієнтир, а не команда.
Ще від Kofi Asante
·