Фото від ШІФокача з йогуртом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Наливаємо теплу воду в миску, додаємо сухі дріжджі, перемішуємо і залишаємо на 10 хвилин.
10 хвДодаємо борошно, йогурт, оливкову олію та щіпку солі, ретельно перемішуємо до отримання м'якого тіста.
Накриваємо миску рушником і залишаємо підходити на дві години, поки тісто не збільшиться вдвічі.
120 хвЗмащуємо форму олією, викладаємо тісто та розтягуємо його пальцями до країв.
Посипаємо поверхню грубою сіллю та розмарином, випікаємо в розігрітій до 180 °C духовці 15-20 хвилин до золотистого кольору.
18 хв
Фокача — це хліб, який пробачає недосвідченість. Тісто тут м'яке, майже рідке, тому що в нього не йде звичний замісний глютеновий каркас — 
йогурт дає кислотність і вологу, яка робить м'якуш пухким, а не гумовим. Якщо у вас ще не виходила звичайна хлібна булка — ось з цього варто починати, тут важче зіпсувати, ніж зробити добре.
Головний ризик тут не духовка, а терпіння. 
Дріжджі треба розбудити у теплій 
воді — не гарячій, бо при температурі вище сорока градусів дріжджові клітини просто гинуть, і тісто потім лежатиме мертвим грузом, скільки його не чекай. Вода повинна бути такою, щоб руку в ній тримати приємно, трохи тепліше за тіло — і все.
Дехто поспішає з підйомом і ставить тісто до батареї чи у теплу духовку. Не варто: тісто, що піднялося швидко й насильно, тримає бульбашки погано і при випіканні осідає. Два години при кімнатній температурі — це не примха рецепта, а той час, за який дріжджі встигають напрацювати структуру тіста рівномірно, без форсування.
Борошно тут звичайне пшеничне, нічого спеціального шукати не треба. Головне — не досипати його "на око", коли тісто здається занадто липким: саме ця липкість і дає пористий м'якуш. Якщо руки бояться липкого тіста — змочіть їх водою, а не підсипайте борошно, бо кожна зайва ложка забирає з майбутньої фокачі повітря.
Йогурт бере на себе роль, яку в класичній італійській фокачі іноді грає оливкова 
олія в самому тісті — додає м'якості й трохи кислинки, яка підсилює смак дріжджового тіста. Підійде будь-який натуральний йогурт без цукру й без фруктових добавок — грецький, звичайний, домашній, аби без зайвих смаків, що влізуть у смак хліба. Якщо йогурту немає — кефір теж спрацює, хоч тісто вийде трохи рідшим, і борошна може знадобитись на ложку-дві більше.
Оливкова олія в тісті і зверху — це не для аромату в першу чергу, а для структури: олія обволікає частину клейковинних ниток і не дає тісту стати щільним, тому фокача лишається повітряною, а не кавалком хліба. Якщо оливкової немає — беріть будь-яку олію без власного запаху, соняшникову рафіновану, наприклад, аромат фокачі від цього суттєво не постраждає, це не той рецепт, де олія головна дійова особа.
Форма підійде будь-яка пласка — деко, форма для пирога, навіть велика пательня, якщо вона йде в духовку. Розтягувати тісто пальцями треба акуратно, не прокочувати качалкою: качалка видавлює з тіста ті самі бульбашки повітря, заради яких ви чекали дві години. Пальцями — м'якими натисками від середини до країв, і ямки, що лишаються, — це не недолік, а саме та фактура, в якій потім застрягає олія і 
сіль.
Сіль краще брати грубу, не дрібну "Екстра": дрібна сіль розчиняється в тісті одразу і дає рівномірну солоність, а груба лежить окремими крихтами зверху і дає контраст — то солоно, то просто хліб. 
Розмарин чи орегано — тут справа смаку і того, що є в шафі, обидва трави сухі витримують духовку добре і не горять за ці 15-20 хвилин.
Готовність дивіться не по таймеру, а по кольору скоринки: вона має стати рівномірно золотистою, з місцями, де трохи темніше — там, де олія підгоріла в ямках. Блідий верх — значить, рано, ще хвилин п'ять-сім постоїть. Якщо духовка у вас пече нерівномірно, як це часто буває в звичайних квартирних печах, — розверніть деко на половині часу, і не соромтесь орієнтуватись по запаху: коли кухня запахла свіжим хлібом, а не просто тестом — це вже сигнал подивитись.
Ще від Nora Vasquez
·