Фото від ШІФритюрні пончики Луна-парку, пухкі та смачні
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 290 г Борошно
- 8 г Дріжджі
- 30 г Цукор для тіста
- Цукор для посипання
- 170 г Молоко теплі
- 60 г Вершкове масло нарізане кубиками
- 4 г Сіль
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- з 1 лимона Лимонна цедра натерта
- Арахісова олія для смаження
Кроки
Розчиніть дріжджі в теплому молоці та змішайте з борошном, цукром, ваніллю й лимонною цедрою.
Замішуйте тісто руками або в планетарному міксері до гладкого та м'якого стану.
5 хвПоступово додавайте вершкове масло, нарізане кубиками, вводячи наступний шматочок після повного втягування попереднього.
Додайте сіль і вимішуйте ще кілька хвилин, потім сформуйте гладку кульку.
Перекладіть тісто в миску, накрийте харчовою плівкою та залиште підійматися.
120 хвПоділіть тісто на 5 рівних частин і сформуйте гладкі кульки.
Викладіть кульки на пергамент та залиште підходити ще приблизно 45 хвилин.
45 хвРозтягніть і сплющіть кожну кульку з інтервалами до діаметра щонайменше 20 см.
Смажте пончики в гарячій арахісовій олії по одному, безперервно перевертаючи, доки не підрум'яняться з обох боків.
Викладіть на паперовий рушник, щоб стекла олія, потім обваляйте з обох боків у цукрі.
Подавайте пончики гарячими.
Це не ті пончики, що киснуть у вітрині заправки, а ті, що крутяться в казані прямо перед вами на ярмарку — пухирчасті, золоті, присипані цукром, і їх треба їсти, доки не вистигли. Різниця між лунапарківським пончиком і гумовим млинцем — у 
манітобі та в терпінні, а не в секретному інгредієнті.
Манітоба — це борошно з сильним клейковинним каркасом, воно витримує довге бродіння й багато 
масла без того, щоб тісто «втомилося» і опало. Якщо візьмете звичайне борошно для млинців, тісто просто не вдержить бульбашки, і замість пухкості отримаєте щільний хлібний диск.
Головний ворог тут — поспіх. Тісто двічі піднімається: спершу як куля в мисці, потім уже розкладене кульками на столі. Пропустите другий підйом — і при смаженні тісто не встигне «вибухнути» бульбашками, а просто обсмажиться зовні, лишившись щільним усередині.
Вийде — якщо тісто перед розтягуванням легке, пружне й саме просить, щоб його розтягли; не вийде — якщо ви намагаєтесь прискорити підйом теплом чи часом економите на ньому.
Дріжджі в теплому 
молоці — це не просто «розчинити», а розбудити. Молоко має бути теплим, як рука, не гарячим: вище сорока з чимось градусів дріжджові клітини починають гинути, і тоді вже ніяке терпіння не допоможе тісту підійнятися. Якщо немає свіжих дріжджів — беріть сухі, пропорційно менше за вагою, принцип той самий: жива культура в теплій рідині.
Цукор у тісті — це не тільки солодкість, це їжа для дріжджів. Без нього підйом буде повільнішим і менш передбачуваним. А цукор для посипання — окрема історія, нічого спільного з тим, що в тісті: обвалюєте гарячий пончик, і цукор підплавляється на жирній поверхні, прилипає, а не осипається потім крихтами на тарілку.
Масло вводьте по шматочку, а не одразу всю масу. Дехто каже — можна й усе одразу кинути, аби тільки розтопилося. Ні, бо тісто бере жир поступово: кожен новий кубик має повністю ввібратися, інакше масло просто плаває окремо, тісто стає масним і слизьким, а не еластичним, і при розтягуванні рветься замість того, щоб тягнутися.
Сіль додається після масла не з забобону, а з логіки: сіль стягує клейковину й сповільнює роботу дріжджів, тож якщо кинути її раніше, тісто довше й тугіше замішуватиметься, а дріжджам буде важче розгулятися.
Цедра лимона — це аромат, не кислота. Знімайте тільки жовтий шар, без білого — біла шкірка гірчить і псує присмак усієй випічки. Якщо лимона немає, можна обійтися й без нього, пончик не стане гіршим технічно, просто буде менш святковим на нюх.
Арахісова 
олія для фритюру — вибір не випадковий: вона витримує високу температуру без диму і без власного присмаку, який би сперечався з цукром і ванілью. Критерій заміни простий: будь-яка олія, яка не дає запаху й витримує смаження без горіння — соняшникова рафінована чи кукурудзяна підійдуть не гірше. Диван з олії для смаження вдома — звичайна каструля з високими бортами, глибока пательня чи навіть сотейник; казан тут нікому не потрібен, досить, щоб олії було достатньо для вільного плавання пончика і щоб стінки посуду не дозволяли бризкам літати по кухні.
Перевертайте пончик безперервно, не чекайте, що він сам скаже «готовий» з одного боку й спокійно лежатиме. Тонке тісто з бульбашками смажиться нерівномірно, і якщо дати йому полежати на одному боці довше, той бік потемніє раніше, ніж встигне пропектися середина. Колір — ваш головний орієнтир: рівномірний золотисто-коричневий з обох сторін, не руда кірка і не бліда жовтизна.
Ще від Nora Vasquez
·