Фото від ШІФузіллотті з кремом із броколі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Фузіллі
- Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
- 500 г Броколі
- 2 од. Анчоуси за бажанням
- 3-4 ст. л. Пармезан або пекоріно, якщо хочете виразніший смак
- 100 г Мигдаль
Кроки
Броколі розібрати на суцвіття і варити в підсоленій воді.
15 хвГотові броколі дістати з води, саму воду не виливати — долити ще трохи води, довести до кипіння і зварити в ній фузіллотті.
Покласти в блендер зварені броколі, додати мигдаль, пармезан, анчоуси в олії, щіпку солі, тонкою цівкою влити оливкову олію та 1 ст. л. води, в якій варилися броколі, і збити все до однорідного крему.
Викласти отриманий крем у глибоку миску і додати відціджені фузіллотті.
Перемішати, щедро приправивши свіжомеленим чорним перцем.
Подавати, посипавши пармезаном.
Паста з кремом із
броколі — це той випадок, коли овоч, який усі звикли бачити гарніром на парі, раптом стає соусом. І тут нічого хитрого: броколі варять у воді, а потім ту ж саму воду, вже підсолену і трохи крохмалисту від самого овоча, використовують і для пасти, і для крему. Одна каструля, два застосування, жодного зайвого посуду і жодної зайвої
солі.
Вийде чи ні — залежить від двох речей. Перша: броколі не можна переварити до сірості й запаху капустяного листа — має бути яскраво-зелений колір і м'якість, яку виделка бере без зусилля, але суцвіття ще тримають форму. Друга: крем має бути густим, як хумус, а не рідким, як суп, — бо тонка цівка
олії та ложка води додаються саме для контролю густини, не для смаку.
Анчоуси тут — не риба, а сіль з характером: вони розчиняються в кремі й лишають тільки глибину, без рибного запаху. Хто не любить — пропускає, страва не розсиплеться.
Броколі беріть один качан на компанію з чотирьох — вага орієнтовна, бо качани бувають різні, важливіше суцвіття, а не стебло: стебло теж можна в діло, та не в цей крем, він має лишитися ніжним. Варити в підсоленій воді — і тут міф: дехто каже,
сіль у воду класти в кінці, щоб овоч не загрубів. Ні, бо броколі не м'ясо, солоність води на текстуру клітковини не впливає, а ось смак всередину проникає краще, якщо сіль там із самого початку.
Воду з-під броколі не виливайте — це ваш бульйон задарма. У ній уже розчинився смак овоча й трохи крохмалю вийшло з макаронів, коли вони там варитимуться, — саме цей крохмаль потім зв'яже крем із пастою, щоб соус не стікав на дно тарілки, а тримався на кожній спіральці фузіллотті.
Мигдаль тут не для хрусту, а для тіла крему — він робить його густим і трохи горіховим, без вершків і масла. Якщо мигдалю немає — беріть будь-який горіх без різкого власного смаку, той самий кеш'ю підійде, а от волоський дасть гіркуватість, яку потрібно буде перебивати
пармезаном сильніше.
Пармезан або пекоріно — тут різниця не косметична: пекоріно солоніший і гостріший, бо овечий, пармезан м'якший. Беріть той, що любите більше, головне — тертий дрібно й свіжо, бо вже перетертий пакетований пармезан має присмак картону і в крем його не варто.
Оливкова
олія вливається тонкою цівкою не для краси блендера, а щоб емульсія зібралася поступово, як у майонезі, — виллєте одразу все, крем розшарується на олійну плівку й сухий осад. Якщо олії без запаху вдома немає, підійде будь-яка олія без власного різкого смаку, але саме оливкова тут дає ту легку гіркуватість, яка перегукується з броколі.
Чорний
перець кладіть свіжомелений і щедро — це не прикраса, а той елемент, що ріже солодкуватість вареної броколі й не дає страві стати прісною. Терпіння тут мінімальне: головне — не поспішати на етапі варіння броколі, щоб не прогавити момент, коли колір ще яскравий, а м'якість уже є.
Ще від Kofi Asante
·