Фото від ШІЗапечена глазурована шинка
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 кг Шинка
- 3 ст. л. діжонська гірчиця
- 1 ст. л. Мед
- 2 ст. л. коричневий цукор
- 1 ст. л. Імбир свіжонатертий
- ½ од. Апельсин дрібно натерта цедра і трохи соку
- 100 мл Панірувальні сухарі
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
- 200 мл Вода
Кроки
Покладіть шинку шкіркою догори у жаростійку форму. Якщо це шинка в сітці, залиште сітку і покладіть її так само шкіркою догори.
Вставте термометр для м'яса в центр шинки, щоб переконатися, що вона не перепечеться.
Налийте 200 мл води на дно жаростійкої форми, поставте шинку на решітку у формі та запікайте в розігрітій духовці за температури 175°C з конвекцією приблизно 1 годину 30 хвилин — або поки температура всередині шинки не досягне 65°C.
Дістаньте шинку з духовки і дайте їй трохи охолонути.
Зніміть сітку та шкірку, не видаляючи жировий шар, що міститься прямо під шкіркою.
Зробіть глибокі надрізи на жировому шарі шинки, щоб гірчична глазур могла найкраще надати смак м'ясу. Покладіть шинку назад у жаростійку форму.
Змішайте глазур із діжонської гірчиці, меду, коричневого цукру, тертого імбиру, тонко тертої апельсинової цедри, 1-2 ст. л. апельсинового соку, солі та свіжомеленого чорного перцю.
Нанесіть товстий шар глазурі на всю шинку і наостанок посипте панірувальними сухарями, доки шинка не буде повністю покрита.
Поставте глазуровану шинку знову в духовку і запікайте приблизно 15 хвилин за температури 175°C з конвекцією, доки глазур не стане хрусткою і золотистою.
15 хв
Назва сама себе видає: "гамбурзька" тут не про прикрасу, а про спосіб готувати
шинку в два заходи — спершу довго і спокійно довести м'ясо до готовності парою й теплом, а потім коротко й жорстко зробити з того ж таки шматка окрему страву — глазуровану скоринку. Це не один процес, а два, і кожен вимагає своєї температури, тому їх і не змішують.
Перша частина — це, по суті, варіння в духовці. 200 мл
води на дні форми не для того, щоб шинка "не пригоріла" — вона й так не встигне за годину з лишком на 175°C. Вода випаровується і тримає навколо м'яса вологе середовище, тому шинка доходить до готовності, а не підсихає зверху, поки центр ще сирий. Термометр тут не формальність: шинка — суцільний шматок, і колір зрізу вам нічого не скаже, поки серединка не прогріється до потрібного.
Друга частина починається тільки після того, як м'ясо охололо і шкірку з нього зняли. Це принципово: гарячу шинку глазурувати — марна справа, глазур потече й не схопиться, а шкірка під нею лиш заважає жиру розкритися надрізами. Охолодження — це не пауза для відпочинку кухаря, це технологічний крок, без якого друга половина рецепта не спрацює.
Дехто вважає, що раз шинка вже готова після першого запікання, другий захід у духовку — це просто "підрум'янити для краси". Ні, бо без надрізів жир під скоринкою не розтопиться і не віддасть смак углиб, а без короткого сильного жару
цукор у глазурі не встигне карамелізуватись — просто розтане в рідину і стече.
Шинка тут — не будь-який шматок свинини, а саме шинка зі шкіркою: шкірка потрібна на першому етапі, вона тримає форму і не дає м'ясу пересохнути зверху, поки готується серцевина. Якщо купили шматок без шкірки — перший етап пройде швидше і вимагатиме частішого ока на термометр, бо захисту зверху вже немає.
Надрізи на жировому шарі — це не декор і не "щоб красиво лежало". Жир сам по собі глазур не тримає, вона просто сповзе. А надрізана поверхня — це більше площі для контакту і канали, куди глазур затікає і застигає, тримаючись механічно, а не на слово честі.
Гірчиця в глазурі — не заради гостроти, а заради зчеплення: вона емульгує
мед і
цукор, не дає їм розшаруватися на сковороді жару. Якщо гірчиці вдома саме такої нема — підійде будь-яка неладна гостра гірчиця без солодких добавок, суть та сама: щось кисле й в'язке, що тримає цукор на поверхні, а не дає йому стекти.
Коричневий цукор (мускавадо) тут обраний не випадково — у ньому є домішка патоки, яка плавиться й карамелізується інакше, ніж білий рафінад: повільніше, глибше, з гіркуватим тоном. Звичайний цукор теж спрацює, скоринка вийде, просто смак буде прямолінійнішим, без тієї карамельної гіркоти.
Цедра й сік
апельсина — це не для аромату самі по собі, а щоб розбавити солодкість меду і цукру кислотою, інакше глазур вийде приторною, а не збалансованою. Свіжий
імбир дає гостроту, яка не загубиться під жаром духовки, на відміну від сухого — той би просто вигорів.
Панірувальні сухарі зверху — останній штрих, і тут механіка проста: вони вбирають частину рідини з глазурі і першими беруть на себе контакт з гарячим повітрям конвекції, тому хрумтять раніше й сильніше, ніж сама глазур встигла б. Без них поверхня теж підрум'яниться, але буде радше липкою, ніж хрусткою — а саме хрусткість тут і є головна мета другого заходу в духовку.
Про готовність другого етапу не питайте "скільки хвилин" — дивіться на колір: від золотого глазур іде в темніший, рудуватий, і як тільки поверхня почала потріскувати й блищати, а не просто блищати — час діставати. П'ятнадцять хвилин — це нижня межа, духовки різні, і конвекція у вашій може гнати тепло швидше чи повільніше за ту, на якій перевіряли рецепт.
Ще від Marta Kowalczyk
·