Фото від ШІКарнавальні хрустики із цукровою пудрою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Борошно
- 50 г Вершкове масло
- 70 г Цукор
- Сіль щіпка
- 2 од. Яйця
- Біле вино за смаком
- 1/2 пакетика Розпушувач
- Цукрова пудра за смаком
- Лимонна цедра за смаком
- Арахісова олія за смаком
Кроки
На робочій поверхні насипаємо борошно гіркою, натираємо лимонну цедру, додаємо вершкове масло, яйця, цукор, розпушувач, сіль та біле вино. Енергійно вимішуємо до однорідного тіста.
Формуємо кульку з тіста, загортаємо у харчову плівку і залишаємо відпочивати в холодильнику.
35 хвРозкачуємо тісто до товщини 1-2 мм.
Нарізаємо тісто на хрустики бажаної форми: квадрати, прямокутники, трикутники або ромбики.
Розігріваємо арахісову олію до 170-180 градусів і смажимо печиво до золотистого кольору, перевертаючи за потреби.
Викладаємо готові хрустики на паперовий рушник для стікання олії, потім посипаємо цукровою пудрою.
Це тонке смажене тісто, яке в Італії на карнавал смажать усі, хто має хоч трохи тіста, 
олії і привід посміятися. Вся суть страви — в тому, щоб тісто розкатати тонко і правильно його обсмажити, а решта — то вже справа цукрової 
пудри і терпіння.
Вийде чи ні — вирішується не на етапі смаження, а раніше, коли ви розкочуєте тісто. Товщина 1-2 мм — це не прискіпливість кулінарної книжки, а механіка: тонкий шар тіста встигає пропектися й стати хрустким до того, як олія встигне його просмажити й підсушити. Якщо лишити тісто товщим — середина лишиться сирою або гумовою, а край уже горітиме.
Дехто каже — печиво можна смажити скільки завгодно, аж доки не стане темно-коричневим, бо так «точно просмажиться». Ні, бо золотистий колір — це вже межа. Тонке тісто карамелізується швидко, і за золотистим кольором іде вже не смак, а гіркота від перепеченого цукру в тісті.
На олію тут не варто скупитися якістю, але скупитися запахом — обов'язково. Арахісова олія хороша не тому що вона «правильна» для хрусткого, а тому що в неї високий дим-поінт і майже нема власного смаку — вона не перебиває лимонну 
цедру й 
вино.
Борошно тут — основа, і 500 г на десять людей — це норма для тонкого хрусткого печива, а не для хліба, тому не лякайтеся, коли тісто вийде щільним і трохи тугим: воно таким і має бути, бо саме тугість дозволяє розкотити його до паперової тонкості без розривів.
Вершкове 
масло в тісті — не для смаку в першу черзу, а для структури: жир обгортає частинки клейковини й не дає тісту стати гумовим після смаження. Якщо масла немає — підійде будь-який твердий жир без різкого запаху, наприклад маргарин, але олія тут не замінник: їй нема за що тримати тісто.
Яйця зв'язують тісто і дають йому колір під час смаження — саме жовток карамелізується першим і дає той золотистий відтінок, про який ми казали вище. 
Цукор у тісті невеликий — 70 г на все, бо головний цукор страви прийде потім, зверху, пудрою. Якщо покласти цукру в тісто більше — воно підгорятиме швидше, і ви втратите контроль над моментом, коли печиво вже готове, а не вже згоріло.
Біле вино — не про алкоголь, а про кислоту: вона трохи розслабляє клейковину, тісто стає еластичнішим і легше розкочується тонко, не тягнучись назад. Якщо вина нема — білий виноградний сік з краплею лимонного соку дасть той самий ефект, хоч і слабший.
Розпушувач тут половинний не випадково: тісто має лишитися тонким і хрустким, а не піднятись і стати пухким, як у звичайному печиві. Половина пакетика дає легку пористість, достатню, щоб тісто не було твердим, як скло, але не настільку, щоб воно надулося в фритюрі.
Відпочинок у холодильнику — не формальність і не про охолодження масла, а про те, що клейковині потрібен час розслабитися після енергійного замісу. Пропустите цей крок — тісто опиратиметься розкочуванню і стягуватиметься назад, і тонких 1-2 мм вам побачити не вдасться.
Ще від Tomás Ferreira
·