Фото від ШІЛінгвіне з білим песто
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 320 г Хліб
- 1 од. Цибуля
- 200 г Волоський горіх
- 1 од. Лимон
- 200 г Пекоріно романо або пармезан
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Петрушка за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Подрібніть цибулю в блендері до майже однорідної, рідкуватої консистенції та перелийте у велику миску.
Додайте до цибулі цедру лимона (без білої частини) та його сік.
Вмішайте пекоріно, дрібно подрібнені волоські горіхи та оливкову олію, додайте сіль і мелений чорний перець за смаком.
Посипте подрібненою петрушкою.
Тим часом відваріть лінгвіне у великій кількості підсоленої води до стану аль денте, злийте воду.
З'єднайте гарячу пасту з приготованим песто, добре перемішайте і подавайте відразу.
Біле песто — це коли у вас немає базиліка, а паста хочеться. Замість трави тут
цибуля, замість кедрових горішків — волоські, замість чистого масла — лимонний сік і сироватка сиру. Соус не вариться й не смажиться — він просто чекає, поки гаряча паста зробить за нього всю роботу.
Головний ризик тут не в технології, а в сирій цибулі. Подрібнена в блендері до майже пюре, вона дає різкий, майже їдкий смак — і це нормально, поки паста холодна. Гарячі
лінгвіне, щойно з каструлі, цю різкість загасять: крохмаль і тепло зв'яжуть гострину, сирна жирність її округлить. Якщо з'їсти песто ложкою просто з миски — злякаєтесь. Не лякайтеся завчасно.
Вийде страва чи ні — вирішується в одному місці: наскільки гаряча паста в момент, коли ви вливаєте в неї соус. Холодна паста просто не розтопить сир, і ви отримаєте грудки замість соусу, що облягає кожну стрічку лінгвіне. Тому все інше — цибулю,
горіхи, сир,
лимон — готуйте заздалегідь, а пасту зливайте і одразу в соус, без паузи на "а зараз я поставлю тарілки".
Страва на чотирьох — миска соусу виходить щедра, лінгвіне 320 грамів тут рівно стільки, щоб кожна нитка отримала своє, а не потонула в соусі чи лишилась голою.
Цибуля тут не для смаку цибулі — вона для вологи та гостроти, які базилік зазвичай дає своєю зеленню і гіркуватістю. Беріть звичайну ріпчасту, подрібнюйте в блендері до майже пюре: саме "майже" — лишіть трохи текстури, інакше соус стане рідким киселем без характеру. Чим довше ви дасте їй постояти перед тим як з'єднати з рештою, тим м'якшою стане гострота — повітря і час роблять цибулю лагіднішою, це не міф, а звичайна окислення.
Волоські
горіхи заміняють кедрові з тієї ж причини, з якої весь рецепт називається "біле песто": кедрові дорогі й не завжди є під рукою, а волоські дають ту саму масляну щільність і легку гіркуватість у післясмаку. Подрібнюйте дрібно, але не в пил — має лишитись відчуття горіха на зубах, інакше це вже не песто, а паста з горіхової
олії. Якщо волоських немає — підійде будь-який олійний горіх без різкого власного аромату: мигдаль, фундук, навіть кешью, хоча смак, звісно, зміниться.
Пекоріно-романо — сир овечий, солоний, гострий, і саме ця
сіль та гострота тут заміняють частину приправ. Пармезан — не компроміс, а рівноцінна заміна, просто трохи м'якша й менш солона, тож сіль додавайте обережніше і пробуйте. Головне — сир має бути твердим і дрібно натертим, бо саме дрібна тертка дає йому площу, щоб розтопитися в гарячій пасті рівномірно, а не грудками.
Лимон тут робить дві різні роботи, і це варто розуміти окремо. Цедра — без білої частини, бо та гірчить, — дає ефірні олії й аромат, сік — дає кислоту, яка ріже жирність сиру та горіхів і не дає песто стати важким. Знімайте цедру дрібною теркою ще до того, як розрізали лимон на сік, — так легше.
Оливкова олія тут не головний герой, а мастило, яке допомагає всьому з'єднатися і не дає сиру схопитися грудкою в контакті з гарячим крохмалем пасти. Беріть будь-яку олію без власного запаху — оливкова звичайна якраз підходить, бо не перебиває горіх і сир, на відміну від олії із сильним ароматом чи смаком.
Пасту варіть у воді, солоній настільки, щоб вона нагадувала смак моря — це не перебільшення, а орієнтир: недосолена вода означає недосолену пасту, яку вже не виправити соусом. Аль денте тут не примха, а необхідність: трохи твердувата серцевина
лінгвіне дотягується до м'якості вже в мисці з гарячим соусом, поки ви перемішуєте. Якщо зварити до повної м'якості в каструлі — у тарілці отримаєте кашу.
Ще від Kofi Asante
·