Фото від ШІЛокшина з овочами та свининою
Інгредієнти
- 250 г локшина
- 150 г Морква
- 350 г Кабачок
- 2 од. Зелена цибуля
- 100 г паростки сої
- 150 г Свинина або яловичина
- 40 мл Соєвий соус
- Імбир за смаком
- Рослинна олія за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Миємо овочі, чистимо моркву, розрізаємо навпіл і нарізаємо соломкою. Обрізаємо кінчики кабачків і нарізаємо їх так само соломкою. Тонко нарізаємо білу частину зеленої цибулі.
У великій сковороді або воку розігріваємо трохи рослинної олії і обсмажуємо зелену цибулю.
Додаємо решту овочів і готуємо, при необхідності доливши трохи води.
5 хвДодаємо паростки сої, присмачуємо щіпкою імбиру і готуємо.
6 хвНарізаємо м'ясо невеликими шматочками, додаємо до овочів і обсмажуємо до готовності. Готовність: усередині 70 °C.
Паралельно відварюємо локшину в підсоленій киплячій воді.
8 хвЗливаємо воду і перекладаємо локшину у вок до овочів і м'яса.
Додаємо соєвий соус і, перемішуючи кухонними щипцями, даємо смакам з'єднатися.
Подаємо одразу, найкраще з паличками для їжі.
Це та страва, яку в будь-якій квартирі готують не в воку, а у звичайній глибокій сковороді — і нічого, воно працює, якщо не лінуватись з вогнем. Суть проста: овочі, м'ясо й локшина готуються окремо і зустрічаються в останню хвилину, а не варяться разом годину, як у борщі. Тому й швидко, і кожен інгредієнт лишається собою, а не перетворюється на загальну кашу.
Провалюється ця страва завжди з однієї причини: овочі кладуть у холодну сковороду і довго чекають, поки все "просмажиться". Вийде — пара, а не смаження, 
кабачок пустить сік, 
морква зів'яне, і замість хрусткого вийде вариво. А має вийти навпаки: гарячий метал, швидкий рух щипцями, овочі встигають підрум'янитись зовні і лишитись живими всередині.
Головна ознака готовності тут не час, а звук і колір. Морква має зігнутись, а не зламатись — спробуйте шматочок виделкою чи просто пальцями. Паростки сої втрачають зайву вологу і стають напівпрозорими. М'ясо — коли перестало бути рожевим і пустило сік, не раніше й не пізніше.
Морква й кабачок ріжемо однаковою соломкою не для краси — щоб вони готувались з однаковою швидкістю і жоден шматочок не зостався сирим, поки інший уже розпадається. Кабачок бере воду швидше за моркву, тому в сковороду йде пізніше за неї за логікою рецепта, а не за звичкою.
Паростки сої — та штука, яка псується від зайвої температури за секунди: щойно втратили хрускіт, назад не повернете. Якщо не знайшли свіжих — беріть консервовані, промийте, киньте в самому кінці на хвилину, просто щоб прогрілись, не більше.
М'ясо ріжемо невеликими шматочками не з економії — тонший шматок встигає пропектись за той самий час, поки овочі не перестоять. 
Свинина чи яловичина — байдуже, головне не брати жирний шматок: жир тут зайвий, бо 
соус і так додає насиченості.
Соєвий соус — це і 
сіль, і смак одночасно, тому окрему сіль додавайте обережно, спершу спробуйте без неї. Дехто думає, що соєвий соус треба лити більше — буде смачніше. Ні, бо він солоний і різкий, зайва кількість просто заб'є смак овочів, а не підсилить його.
Імбир тут за смаком, і це не випадковість у рецепті — свіжий корінь дає гостроту й легкість, сухий мелений працює інакше, глухіше, кладіть менше. 
Олія — будь-яка без власного запаху, тобто не оливкова першого віджиму й не нерафінована соняшникова з горіховим присмаком, бо тут олія лише посередник тепла, а не учасник смаку.
Локшину варимо окремо й саме тому встигаємо все інше приготувати паралельно — тут і ховається вся швидкість страви. Зливайте воду одразу, не давайте локшині стояти мокрою — злипнеться, і тоді вже ніякі щипці не допоможуть розділити її в сковороді.
Ще від Matteo Brandt
·