Фото від ШІМіні плюмкейки з йогуртом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 160 г Борошно
- 40 г Картопляний крохмаль
- 150 г Цукор
- 3 од. Яйця
- 200 г абрикосовий йогурт
- 100 г Соняшникова олія
- 10 г Розпушувач
- 1 Лимонна цедра з 1 лимона
- Сіль щіпка
Кроки
Збиваємо яйця, цукор і сіль міксером 5 хвилин до пишної, світлої і пінистої маси.
5 хвДодаємо йогурт і олію тонкою струминкою, продовжуючи вимішувати тісто. Ароматизуємо лимонною цедрою.
Просіюємо борошно разом із картопляним крохмалем і розпушувачем та обережно вмішуємо до тіста.
Змащуємо маслом і присипаємо борошном формочки для плюмкейків і заповнюємо їх на 3/4 об'єму.
Випікаємо у розігрітій до 185 градусів духовці без конвекції.
20 хвПеревіряємо готовність зубочисткою перед вийманням з духовки.
Даємо плюмкейкам охолонути на решітці перед подачею.
Плюмкейк — це той самий бісквіт, тільки хитріший: у нього намішано
олії і
йогурту, тому він не висихає на другий день, як звичайний бісквіт на маслі. Тут вирішується одна проблема — щоб кекс залишався вологим, а не перетворювався на губку, яку треба запивати чаєм великими ковтками.
Крохмаль у парі з
борошном — це не для краси в списку інгредієнтів. Чисте борошно дає клейковину, клейковина дає тягучість і щільність. Чверть замінена на крохмаль — клейковини менше, м'якуш дрібніший і ніжніший. Хочете перевірити — спечіть колись партію без крохмалю, повністю на борошні: кекс підніметься так само, але жуватиметься інакше, щільніше.
Вийде це чи ні — питання не духовки, а яєчної піни на першому кроці. Якщо
яйця з цукром не дійшли до світлої пишної маси, а просто перемішались — тісто не підніметься як слід, хоч скільки
розпушувача туди кидайте. Розпушувач підстраховує, а не рятує: він добре працює, коли повітря в тісто вже вбито міксером заздалого.
Йогурт тут не для смаку в першу чергу, а для вологи й кислотності: кислота йогурту допомагає
розпушувачу спрацювати швидше й рівномірніше, а сама волога тримається в м'якуші довше, ніж від молока. Абрикосовий — тому що він уже підсолоджений і ароматизований, і з ним тісто не потребує додаткових есенцій. Нема абрикосового — беріть будь-який фруктовий йогурт без грудочок желатину чи фруктових кусків, різниця буде тільки в кольорі скоринки й легкому присмаку.
Олія — чому не масло? Масло застигає при кімнатній температурі, і саме тому вчорашній кекс на маслі твердне в холодильнику. Олія рідка завжди, тому й кекс лишається м'яким навіть холодний. Критерій простий: будь-яка олія без власного запаху — соняшникова, рафінована кукурудзяна, навіть легка оливкова (не та, що пахне на весь стіл). Головне — щоб олія не перебивала лимон.
Яйця й
цукор на першому кроці — це не просто "збити разом", а збити докупи повітря в пухирці, обтягнуті цукровим сиропом. П'ять хвилин міксером — орієнтир, а не закон: дивіться на масу, вона має побіліти і стати схожою на густу піну для гоління, тягнутися за віночком стрічкою, яка не розтікається миттєво. Якщо у вас міксер слабший — буде довше, і це нормально.
Олію та йогурт льють тонкою струминкою не для естетики. Різка заливка великої кількості рідини в пінисту масу просто обвалює повітряні пухирці, які ви щойно напрацювали — і кекс не піднімається так, як міг би. Повільно — щоб піна встигала "проковтнути" рідину, а не осісти від неї.
Борошно з
крохмалем і розпушувачем просіюємо і вмішуємо обережно — тут та ж логіка, що й з рідиною: активне вимішування руками чи міксером на високих обертах виганяє повітря назовні. Легкі рухи знизу вгору — і тісто лишається пухким до самої духовки.
Форму заповнюємо на три чверті, не більше — тісто ще підніметься, і якщо залити по вінця, кекс попре через край і підгорить зверху раніше, ніж пропечеться в середині. 185 градусів без конвекції — це той нагрів, при якому зовнішня скоринка встигає зарум'янитися й зафіксуватися саме тоді, коли середина вже пропеклась, а не раніше. Готовність перевіряйте не за таймером, а зубочисткою: вийшла суха — готово, з мокрим тістом на ній — ще хвилину-дві в духовці, бо кожна духовка бреше по-своєму.
Охолодження на решітці — не забаганка, а захист від того самого дефекту, коли низ кекса стає вологим і лізким. Гаряча форма чи тарілка під низом не дають пару вийти, він конденсується назад у тісто — і прощавай, пухкість, заради якої ви все це затіяли.
Ще від Kofi Asante
·