Фото від ШІМлинці без глютену
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 150 г рисове борошно
- 250 мл Молоко
- 3 од. Яйця
- 40 г Вершкове масло
- 1 щіпка Сіль
- 1 упаковка Ванілін
Кроки
У великій мисці з'єднайте рисове борошно, ванілін і сіль, добре перемішайте.
Додайте молоко і продовжуйте вимішувати, щоб не утворилися грудочки.
Додавайте яйця по одному, щоразу ретельно вимішуючи тісто.
Накрийте миску харчовою плівкою і поставте в холодильник приблизно на 30 хвилин, щоб тісто відпочило.
30 хвРозігрійте антипригарну сковороду і розтопіть на ній вершкове масло.
Виливайте тісто на сковороду ополоником, злегка нахиляючи сковороду, щоб воно рівномірно розподілилося по поверхні.
Перевертайте млинці, щоб вони пропеклися з обох боків — приблизно по 1 хвилині з кожного боку.
Повторюйте, поки не використаєте все тісто.
Млинці без глютену готові — подавайте з улюбленою начинкою.
Рисове 
борошно не має глютену — тобто не має тих ниток клейковини, які в пшеничному тісті тримають млинець цілим, дають йому гнутися і не розсипатися на сковороді. Тому все, що тут відбувається — спроба обманути відсутність цієї сітки 
яйцями і відпочинком тіста. Яйця тут не для смаку — це клей. Три штуки на 150 г борошна — багато, і це не випадково: без глютену саме білок яйця зшиває крупинки рису між собою під час нагріву.
Вийде це чи ні — вирішується на двох моментах. Перший — чи дали тісту відпочити ті півгодини в холодильнику. Рисове борошно вбирає рідину довше за пшеничне, воно грубіше, зернистіше. Якщо вилити тісто на сковороду одразу — крупинки ще не напилися 
молоком, млинець вийде піщаний, кришиться по краях. Відпочинок — це не ритуал, а фізика: борошну треба час, щоб вода проникла в кожну крупинку.
Другий момент — переворот. Без глютену млинець крихкий, поки сирий, і міцніє тільки тоді, коли білок яйця зсідається від жару. Перевертайте, коли верх уже матовий і краї сами відходять від сковороди — а не за секундоміром. Раніше часу — розвалиться лопаткою просто в повітрі.
Рисове борошно беріть біле, не клейке (не те, що для суші-рису, а звичайне мелене) — воно дрібніше й менше потребує відпочинку. Якщо під рукою тільки грубе домашнього помолу — тоді тих 30 хвилин у холодильнику може бути мало, дайте годину, інакше піщанистість відчується на зубах.
Молоко тут — не просто рідина для розведення, а джерело жиру й лактози, які не дають млинцю пересихати, бо рисове тісто саме по собі сухіше пшеничного. Якщо молока немає або не підходить — беріть будь-яку рослинну альтернативу без власного вираженого смаку (не кокосове, воно перетягне на себе весь запах), пропорцію не змінюйте.
Яйця додавайте по одному і кожне вимішуйте окремо — не тому, що так заведено, а тому, що тісто без глютену не має еластичної сітки, яка сама розподілить новий шар рідини. Якщо вилити всі три одразу, частина борошна лишиться грудочками в глибині миски, і ви це побачите вже на сковороді — плямами, які не пропікаються рівно.
Масло на сковороді — не для смаку, а бар'єр. Рисове тісто без клейковини сильніше липне до металу, ніж пшеничне, бо немає тієї плівки, яка в звичайному млинці сама трохи відшаровує його від поверхні. Антипригарна сковорода тут не розкіш, а умова: на звичайній чавунній без достатнього шару олії перший млинець залишиться на дні шматками.
Розігрівайте сковороду до того, як масло почне трохи потріскувати і бігти по поверхні вільно, не застигаючи плямою — це ознака, що жир прогрівся рівномірно, а не тільки в центрі. Вогонь не женіть на максимум: рисове тісто швидше підгорає знизу, лишаючись сирим зверху, саме через відсутність тієї сітки, що в пшеничному млинці розподіляє жар рівномірніше.
Готовий млинець на дотик пружний, а не м'який і не ламкий — якщо згинається навпіл і не тріскає по краю, це і є ваша ознака, що яйце зробило свою роботу клею. Дехто каже — безглютенові млинці завжди крихкі, і доведеться їсти вилкою з тарілки. Ні, бо справа не в борошні, а в тому, чи дали тісту час і чи не поспішили з переворотом.
Ще від Luca Martelli
·