Фото від ШІФокача з грибами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Борошно
- 20 г Дріжджі
- 4 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- 320 г Цибуля
- 120 г Гливи
- 40 г Чорні оливки без кісточок
- 1 од. Вершкове масло
- Чорний перець
Кроки
Висипте борошно на стіл. Розчиніть дріжджі в теплій воді і влийте до борошна, додайте оливкову олію та сіль. Вимішуйте руками, поки тісто не стане м'яким.
Сформуйте кульку з тіста, накрийте сухим рушником і залиште підніматися на 2 години.
120 хвНаріжте цибулю тонко і обсмажте на пательні з вершковим маслом і сіллю, поки не стане золотистою.
Очистіть опеньки і зваріть їх у воді близько 10 хвилин.
10 хвЗлийте воду, наріжте гриби шматочками і обсмажте на пательні з оливковою олією, сіллю та чорним перцем.
Розкачайте тісто на змащеному борошном деку, викладіть зверху нарізані кільцями оливки, гриби та цибулю.
Випікайте в духовці при температурі 200 градусів щонайменше 25 хвилин.
25 хв
Фокача — це хліб, який став закускою, бо йому дали побути тістом довше, ніж ви звикли терпіти. Дві години підйому — не забаганка рецепта, а розмова з
дріжджами: за цей час вони встигають з'їсти цукри
борошна і надути тісто бульбашками, від яких усередині буде та сама пориста м'якушка, а не щільна коржова маса. Скоротите час — отримаєте хліб, важкий на зуб, бо дріжджі просто не встигли доробити свою роботу.
Дехто каже: чим більше дріжджів, тим швидше підніметься й менше чекати. Ні — більше дріжджів дає присмак пива і грубі пори, а не швидкість, яку хочеться. Дріжджам потрібен час, а не кількість, тому тут краще перетерпіти дві години, ніж класти зайве.
Вийде чи ні — залежить не від духовки, а від того, чи дали тісту доходити по кульці, а не по годиннику: воно має зрости вдвічі й триматися пальця, що в нього вдавили, трохи пружно. Якщо натиснули — і ямка лишилась, ще рано. Начинка тут проста й терпить заміни, а головне завдання —
цибулю довести до золотого, а не до рудого, бо далі вона вже гіркне.
Борошно беріть звичайне пшеничне, те, що написано на пачці як хлібне чи для випічки — головне, щоб у ньому був білок, бо саме з нього
дріжджі будують каркас, в якому тримається повітря. Дріжджі — свіжі пресовані, якщо таких немає, сухі теж піднімуть тісто, просто розчиняйте їх обережно в теплій, а не гарячій воді: гаряча вода дріжджі просто вб'є, і два години чекання підуть нанівець.
Оливкова
олія в тісті — не для смаку в першу чергу, а щоб м'якушка лишалась м'якою довше і скоринка не дубіла, поки фокача охолоне на столі. Будь-яка олія без власного запаху тут підійде, якщо олії немає, але оливкова дає той легкий гіркуватий післясмак, який і робить фокачу фокачею, а не просто хлібом з начинкою.
Цибулю ріжте тонко й не поспішайте на пательні: вершкове
масло тут не випадково, воно горить швидше олії, тож вогонь має бути таким, щоб масло шипіло, а не чаділо — орієнтуйтесь на звук і запах, а не на поділку плити. Колір цибулі — ваш таймер: з білого в золотий вона йде довго, а з золотого в рудий — за хвилину, тож саме в цей момент знімайте з вогню, інакше гіркота зіпсує всю начинку.
Опеньки спершу варять, а не одразу смажать, бо лісові гриби тягнуть на собі пісок і гіркоту, яку відварювання змиває геть — це не традиція заради традиції, а спосіб уникнути хрускоту піску на зубах. Якщо опеньок немає, беріть печериці чи будь-які інші гриби, яким довіряєте, просто відварювання тоді можна пропустити, бо печериці чистіші за визначенням.
Маслини ріжте кільцями не заради краси, а щоб їх смак розійшовся по всій поверхні тонкими нотками, а не окремими солоними вибухами в одному шматку. Чорний
перець кладіть у гриби, а не в тісто — перець любить жир і тепло пательні, там він розкривається, а в сирому тісті просто лежить мертвим вантажем до самої духовки.
Духовку розжарюйте по-справжньому до верху шкали вашої плити — 200 градусів у домашній духовці часто означає "максимум, який є", і це нормально: фокачі потрібен різкий жар знизу, щоб тісто швидко "схопилось" і не встигло осісти під вагою начинки. Двадцять п'ять хвилин — нижня межа, а не секундомір: дивіться на колір скоринки, вона має стати рум'яною, майже коричневою по краях, і тоді знизу прогнеться добре, а не залишиться блідою й сирою в середині.
Ще від Kofi Asante
·