Фото від ШІРізотто з грибами та кабачками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 320 г Рис
- 2 од. Кабачок
- 200 г Гриби
- 1 од. Цибуля
- 50 г Вершкове масло
- 300 г Таледжіо
- 1 л Бульйон
- 1/2 склянка біле вино
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Почистіть гриби від землі, наріжте їх скибочками й обсмажте на пательні з ложкою оливкової олії та щіпкою солі.
Кабачки промийте, відріжте кінчики і наріжте кружальцями. Обсмажте їх на тій самій пательні, додавши ще одну ложку оливкової олії.
Цибулю наріжте і обсмажте з вершковим маслом у сотейнику до золотистого кольору.
Висипте рис і обсмажуйте, безперервно помішуючи дерев'яною ложкою, кілька хвилин, щоб він трохи підсмажився.
Влийте біле вино і дайте алкоголю повністю випаруватися.
Поступово додавайте овочевий бульйон, по кілька ополоників за раз, підливаючи наступну порцію, щойно попередня увібралася.
Коли рис майже готовий, додайте обсмажені гриби й кабачки та нарізаний кубиками таледжо, перемішайте, щоб сир розтопився.
Присмачте сіллю та чорним перцем і подавайте з гілочками розмарину.
Різотто — це не каша з
рисом, а емульсія крохмалю,
масла й сиру, яка тримається купи лише завдяки температурі й вашому терпінню стояти над сотейником. Якщо хочете отримати страву, де кожна ложка тягнеться й виблискує, а не розповзається рідкою юшкою й не злипається грудкою — доведеться зрозуміти, чому рис обсмажують сухим, чому
вино йде до
бульйону, і чому бульйон додають не відром, а ополониками.
Гриби й
кабачки тут не просто "начинка для кольору". Вони віддають воду й смак окремо, на сухій пательні, саме тому, що волога, яку вони містять, заважала б рису правильно варитися в сотейнику. З'єднати все можна тільки в останню хвилину — інакше кабачок перетвориться в кашу ще до того, як рис дійде.
Вийде чи не вийде — залежить не від рецепта, а від того, чи ви відходили від плити. Різотто карає неуважність: піна бульйону, яку ви не встигли підлити, пересихає рис і лишає по собі крупинки замість кремовості.
Рис тут не "будь-який рис", а сорт з високим вмістом крохмалю на поверхні зерна — круглозерний, типу арборіо чи карнаролі. Саме цей крохмаль, вимиваючись у
бульйон під час варіння, і дає ту кремову текстуру, яку плутають з вершками. Якщо візьмете звичайний довгий рис для гарніру — крохмалю на поверхні мало, він змитий ще на заводі, і кремовості ви не отримаєте, хоч скільки бульйону доливайте.
Обсмажування рису в
маслі до того, як влити
вино — це не ритуал, а спосіб "запечатати" зерно: тонка оболонка з розтопленого жиру не дає рису розм'якнути одразу, і він встигає віддавати крохмаль поступово, шар за шаром, замість того щоб звариться наскрізь за три хвилини. Вино тут не для смаку вина — кислота допомагає тій самій оболонці розкритися рівномірно, тому алкоголь мусить випаруватися повністю, інакше страва буде гірчити спиртом.
Бульйон додають гарячим і по частинах саме тому, що холодна рідина різко обриває температуру в сотейнику, і рис замість варитися — зупиняється, а потім знову розганяється, нерівномірно. Овочевий бульйон тут логічний — страва й без м'яса ситна за рахунок сиру й крохмалю, та якщо у вас лишився курячий — біди не буде, смак стане трохи щільнішим, і це не зіпсує механіку.
Печериці та
кабачки обсмажують на одній пательні послідовно, не разом, бо кабачок пускає більше соку, і якщо класти його одразу з грибами, гриби просто тушкуватимуться у волозі замість того, щоб підсмажитися й дати той горіховий присмак, за який ми їх і любимо. Дехто каже — все можна кинути в одну каструлю одразу й перемішати. Ні, бо тоді кожен овоч готується не до своєї, а до чужої готовності, і щось обов'язково буде або сирим, або переваренm.
Таледжо — сир із характерним, трохи гострим і вершковим смаком; саме через нього сир кладуть в кінці, коли вогонь уже можна прибрати, інакше жир розшарується і замість однорідного соусу отримаєте олійні плями на поверхні. Якщо такого сиру немає — беріть будь-який м'який сир, що тане рівно й не тягнеться гумовими нитками: молодий горгонзола чи навіть вершковий бри підійдуть, головне, щоб він плавився, а не скручувався.
Вершкове масло для обсмажування
цибулі дає інший смак, ніж
олія — трохи солодший, молочний, і саме він потім підтримує смак сиру, не конкуруючи з ним. Якщо масла шкода чи немає — олія без власного запаху впорається з задачею "засмажити цибулю", просто фінальний смак стане трохи простішим, без тієї молочної нотки.
Ще від Liam Murphy
·