Фото від ШІСалат із сирів із пряними травами
Інгредієнти
- 1 од. Базилік
- 2-3 од. М'ята
- 2-3 од. Петрушка
- 2 од. Майоран
- молодий сир
- Фонтіна
- Томме
- азіаго
- П'ївенін
- Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Кроки
Дрібно наріжте вручну за допомогою ножа-півмісяця або подрібнювача пряні трави.
Складіть їх у салатницю та додайте сири, нарізані кубиками або шматочками.
Заправте чайною ложкою оливкової олії, щіпкою солі та свіжомеленим чорним перцем.
Поставте в холодильник до моменту подачі.
Це не салат у звичному розумінні — це спосіб з'їсти чотири-п'ять видів сиру так, щоб вони не злилися в одну жирну масу, а кожен лишився собою. Молодий сир, 
фонтіна, тома, азіаго, п'явенін — у кожного своя текстура і своя сила смаку, і травами ви не маскуєте сир, а розставляєте між ними паузи, щоб язик встигав розпізнати, де закінчився один і почався інший.
Вийде чи не вийде — залежить не від техніки, бо техніки тут нема, а від балансу. Переберете з 
м'ятою — і вона забере собі всю увагу, сир стане просто білим наповнювачем. Переборщите з сильними сирами — азіаго чи п'явенін із 
перцем — і молодий сир загубиться, його взагалі не відчуєте. Тож задача не «нарізати й змішати», а розсадити сири за характером: м'який і твердий, пресний і гострий, щоб кожен шматочок у роті був трохи іншим.
На чотирьох це розраховано як передстрава чи сирна тарілка, не основна страва — порції скромні, бо сир сам ситний і жирний.
Чотири трави тут не для краси, а для чотирьох різних завдань. 
Базилік і м'ята — свіжі, трохи солодкі, вони освіжають рот після жирного сиру. 
Петрушка — нейтральна, вона радше сполучна тканина, яка не додає свого смаку, а розносить чужий. 
Майоран — найсильніший з чотирьох, трохи гіркуватий, камфорний присмак, і його тому беруть менше за кількістю листочків, ніж базиліка чи петрушки. Якщо майорану не знайдете — візьміть орегано, він рідня, тільки різкіший, тож кладіть удвічі менше.
Трави ріжте ножем, не комбайном з лопатями — комбайн рве листя і видавлює з нього сік разом із гіркотою, яка в цілому листі сидить спокійно в клітинах. Ніж-півмісяць просто розрізає, тканина лишається цілою, аромат виходить тільки там, де лежить на сирі, а не розливається по всій салатниці заздалегідь.
Сири підбирайте за принципом контрасту, не за назвою. Молодий сир — м'який, вологий, малосольний, він тут як пауза, нейтральний фон. Фонтіна — напівтверда, трохи горіхова, плавиться легко, тому тримайте її в холодильнику до останньої хвилини, інакше під кімнатною температурою вона почне липнути. Тома — сімейство назв для гірських напівтвердих сирів, тут головне не конкретний бренд, а те, що він м'якший за азіаго і твердіший за молодий сир — проміжна ланка. Азіаго і п'явенін — обидва тверді, гострі, з віком стають солоними й кришаться, вони тут за головних, навколо них усе й будується.
Якщо якогось сиру не знайдете — не шукайте точного аналога, а шукайте місце в цій шкалі: від м'якого пресного до твердого гострого. Бринза чи рикота замінить молодий сир, гауда середньої зрілості — фонтіну чи тому, пармезан чи старий пекоріно — азіаго й п'явенін. Головне — не брати п'ять сирів одного характеру, бо тоді салат стане просто купою сиру, без драматургії.
Олія тут не заправка в сенсі соусу, а швидше змазка — ложка на всю миску лише трохи об'єднує шматочки, не утворюючи рідини на дні. Візьміть оливкову, якщо у неї власний смак, який вам подобається — тут він на видноті, бо нічого іншого в заправці нема. Перець мелете прямо над салатницею, бо той, що лежав мелений у банці тижнями, уже віддав повітрю половину запаху — відчуєте тільше гостроту, без аромату.
І останнє — холодильник перед подачею не для «охолодити», а щоб сири встигли віддати один одному трохи вологи й запаху, не розтанувши. П'ятнадцять-двадцять хвилин вистачає, щоб смаки познайомилися, але сир не почав текти.
Ще від Nora Vasquez
·