Чіма алла дженовезеФото від ШІ

Чіма алла дженовезе

Порцій: 6 М'ясо
Містить: молоко, яйця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Чіма алла дженовезе — інгредієнти: Морква, Цибуля, Селера, Телячо-свинячий фарш, Горошок, Яйця

Кроки

  1. У мисці змішайте телячий фарш із горошком, додайте злегка збиті яйця, сіль, чорний перець і пармезан. Вимішайте до однорідної, досить рідкої консистенції.

  2. Зробіть у телячих грудях надріз, щоб утворилася кишеня, не прорізаючи наскрізь до дна.

  3. Наповніть кишеню підготовленою начинкою, відступивши щонайменше на пару сантиметрів від краю.

  4. Зашийте край кишені шпагатом за допомогою товстої голки.

  5. Покладіть м'ясо у велику каструлю разом з овочами, нарізаними великими шматками. Додайте воду, щоб покрити м'ясо. Посоліть.

  6. Доведіть до кипіння і варіть на малому вогні приблизно 2 години, періодично перевертаючи м'ясо. Перевірте готовність термометром — температура має досягти 71 градусаа.

  7. Перекладіть м'ясо на дошку й дайте охолонути, поклавши на неї вагу для вилучення соку та формування овальної форми.

  8. Щільно обгорніть м'ясо харчовою плівкою і дайте відпочити в холодильнику щонайменше 3-4 години.

    240 хв
  9. Наріжте на скибочки і подавайте холодним із соусами на смак.

Чіма — це генуезька фарширована телячі груди, страва, яка народилась не з розкоші, а з ощадливості: грудинка — відруб жилавий, дешевий, з купою плівок, і сам по собі він нічого не вартий, поки його не змусити працювати. Розріз-кишеня тут — не декоративний трюк, а спосіб напхати в дешевий шматок м'яса дорогий за смаком фарш із яйцем, сиром і горошком, і потім варити все разом так довго, щоб колаген із плівок розпустився і тримав форму сам, без жодного желатину з пакетика.

Вийде чи ні — вирішується на двох місцях. Перше: наскільки щільно зашита кишеня і наскільки туго швидкою ниткою чи шпагатом стягнутий рулет — бо начинка рідка, майже як омлет, і за дві години варіння вона шукає, куди витекти. Друге: чи вистачить у вас терпіння на холодильник. Той, хто розрізає чіму гарячою чи ледь теплою, отримає не скибки, а кашу — начинка ще не схопилась, і ніж просто розмазує яйце по м'ясу.

Міф, який тут заважає: дехто думає, що раз м'ясо варене, то можна різати одразу, як тільки воно вистигло на столі. Ні — «вистигло» і «застигло» це різні стани. Перше — про температуру, друге — про структуру білка, якому треба кілька годин у холоді, щоб яйце всередині справді стало твердим, а не желеподібним.

Телячі груди беріть із плівками й жирком — саме вони, розм'якнувши за дві години повільного варіння, не дають рулету розвалитися на скибки-лахміття. Пісний відруб без сполучної тканини тут програє: нічого не склеїть фарш із м'ясом ізсередини.

Фарш — телячий, бо він м'якший за яловичий і не тягне на себе всю увагу смаком, даючи яйцю й пармезану проявитись. Якщо телятини немає, підійде будь-який ніжний фарш із білого м'яса — курка, індичка, навіть пісна свинина, аби не був надто жирним: зайвий жир у начинці при варінні просто випливе в бульйон, а не залишиться всередині.

Яйця й сир — не для смаку навіть, а для структури: яйце за температури згортання тримає фарш і горошок у цільному блоці, пармезан додає солоності й трохи жиру, щоб начинка не була сухою. Горошок можна замінити будь-яким дрібним овочем, що не розвариться до кашки за дві години — кукурудзою, дрібно нарізаною морквою, — головне, щоб він тримав форму і давав візуальний малюнок на зрізі, заради якого, чесно кажучи, страву й роблять.

Морква, цибуля, селера в бульйоні — не прикраса гарніру, а спосіб не варити м'ясо в голій воді: овочі віддають солодкість і забирають частину різкого м'ясного запаху. Якщо селери немає, покладіть трохи більше моркви й цибулі — результат не постраждає, це не той компонент, без якого смак розвалюється.

Соус подається окремо не випадково: холодна чіма сама по собі доволі нейтральна і трохи суха на язиці, тож гострий або кисленький соус — хоч генуезький сальса верде, хоч звичайна гірчиця — тут не прикраса, а компенсація того, чого бракує холодному вареному м'ясу.

Термометр на 71 градусі — це не примха, а межа, після якої телятина гарантовано безпечна, але ще не почала сохнути й втрачати сік; варити довше заради «на всяк випадок» означає отримати на виході підошву замість ніжного зрізу.

Ще від Liam Murphy

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu