Фото від ШІПаста руоте з горгондзолою, волоським горіхом і петрушкою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 350 г Паста руоте
- 50 г Волоський горіх
- Петрушка за смаком
- 40 г Вершкове масло
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 130 г Горгонзола дольче
- Пармезан за смаком
Кроки
Поставте варитися пасту руоте у великій кількості підсоленої води до стану аль денте.
Розтопіть вершкове масло на слабкому вогні у сковороді чи сотейнику.
Наріжте горгондзолу дольче шматочками, додайте до масла і розтопіть, усипавши ложку пармезану та ложку подрібненого волоського горіха.
Злийте воду з готової пасти та перекладіть її до сковороди із соусом — він має бути кремовим.
Обсмажте пасту на сильному вогні, рясно присипавши петрушкою, пармезаном і рештою волоського горіха.
Подавайте одразу.
Руоте — це такі коліщатка зі шпичаками, і форма тут не для краси. Між зубцями застрягає соус, а всередині колеса ховається кремова калюжка —
паста, яку ліньки довго жувати, тримає подачу краще за звичайну пір'їну. Якщо руоте немає — беріть будь-яку пасту з заглибинами чи дірочками: фузіллі, кончільє, навіть звичайні ріжки впораються, аби соус мав де триматися.
Вирішує тут одне: не дати
горгондзолі закипіти. Сир плавиться на слабкому вогні рівномірно й стає кремом; на сильному — розшаровується на олію і грудки білка, і ви отримаєте не соус, а щось схоже на зіпсований майонез. Тому
масло топимо тихо, сир кладемо в тепле, а не гаряче середовище, і не відходимо від сковороди.
Друга точка ризику — вода з пасти. Її не можна зливати «на око в раковину й забути»: трохи крохмалистої води, якщо соус вийде густішим, ніж треба, рятує ситуацію краще за будь-яку ложку масла. Тож не поспішайте мити друшляк одразу.
Горіх і
петрушка в кінці — не прикраса, а контраст: гіркувата хрумкість проти жирного крему. Без цього страва просто важка, з цим — збалансована.
Горгондзола дольче — м'який молодий варіант цього сиру, кремовий і не такий різкий, як пікантний (стагіонато). Якщо у вас в холодильнику опинився пікантний — зменшіть кількість грамів на третину й додайте трохи зверху молока або тієї ж води з
пасти, інакше гіркота переб'є все інше. Заміна проста: будь-який м'який блакитний сир, що тане рівномірно, а не кришиться сухими крихтами.
Вершкове
масло тут — не жир для смаження, а основа емульсії: воно пов'язує сир у соус і не дає йому розпастись на олію й білок, коли температура ненадовго підскочить на етапі обсмажування пасти. Заміняти його на олію не варто — олія в такий соус не вбудовується, вона плаває окремо.
Волоський
горіх ділиться навпіл не випадково: частина йде всередину соусу й трохи розм'якшується, частина лишається для фінальної присипки й зберігає хрумкість. Якщо горіха немає — беріть будь-який олійний горіх без власного різкого смаку, фундук чи кеш'ю теж спрацюють, мигдаль — на крайній випадок.
Пармезан додає солоності й тягучості без різкого запаху, тому його не шкода покласти двічі — у соус і зверху. Якщо пармезану немає, беріть будь-який твердий визрілий сир з вираженим смаком — грана падано, старий гауда.
Останній крок — обсмажити пасту на сильному вогні — це не про рум'янець, а про те, щоб соус злегка «прихопився» на поверхні коліщат і не стікав з них калюжею на тарілці. Тут важливо не передержати: щойно соус почав рівномірно обгортати пасту й блищить — знімайте, бо далі він почне знову розшаровуватись, тільки вже від зневоднення, а не від перегріву.
Дехто каже — сир у пасту можна класти просто в тарілку, вже готову, і перемішати. Ні, бо так сир не розплавиться рівномірно: частина зостанеться твердими острівцями, частина стече на дно нерозчиненим жиром. Соус має бути приготований окремо й цілісно, а не сподіватись, що тепло пасти все зробить само.
Ще від Kofi Asante
·