Фото від ШІПаста з гарбузом і шпеком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г Казаречче
- 250 г Гарбуз
- 150 г Бекон
- Оливкова олія за смаком
- 4-5 од. Чебрець
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1/2 од. Червона цибуля
- Пармезан за смаком
Кроки
Закип'ятіть велику каструлю підсоленої води. Наріжте гарбуз кубиками.
На широкій сковороді на 3-4 ст. л. оливкової олії обсмажте дрібно нарізану червону цибулю та чебрець до м'якості.
Додайте гарбуз і готуйте на сильному вогні кілька хвилин.
Влийте ківш окропу або гарячого бульйону, накрийте кришкою і тушкуйте на середньо-слабкому вогні приблизно 15 хвилин.
15 хвПосоліть і поперчіть до смаку.
Наріжте шпек кубиками й обсмажте на сковороді з невеликою кількістю оливкової олії до хрусткості.
Готовий шпек додайте до гарбуза.
Відваріть казаречче у підсоленій воді.
Продовжуйте готувати соус з гарбузом і шпеком ще кілька хвилин, щоб смаки добре поєдналися.
Відкиньте пасту дуже аль денте і з'єднайте із соусом із гарбуза та шпеку.
Обсмажте пасту на сильному вогні, додаючи кілька ложок води з-під варіння пасти.
Подавайте одразу, зі свіжомеленим чорним перцем і тертою грана падано.
Гарбуз тут не прикраса, а основа соусу — і вся логіка рецепта в тому, щоб із нього вийшло не пюре і не варена баня, а щось середнє: м'яке, але з тілом. Для цього гарбуз спочатку обсмажують на сильному вогні, а вже потім тушкують під накривкою — тарілкою, бо кришки до широкої сковороди в квартирі зазвичай нема. Сильний вогонь на старті потрібен, щоб вода, яка вийде з гарбуза, одразу випаровувалась, а не перетворювала овоч на кашу в власному соку.
Шпек — це по суті підкопчена грудинка, і її робота в страві не м'ясна, а жирова: вона дає сковороді той смаленого сала смак, який 
олія сама дати не може. Тому його обсмажують окремо до хрусткості, а не кладуть разом з гарбузом — інакше жир просто піде в гарбузову м'якоть, і хрустіти вже нічому.
Дехто каже — соус з гарбуза вийде нудним, бо гарбуз сам по собі ніякий. Ні, бо весь смак тут будує не гарбуз, а те, що навколо нього: смажена 
цибуля, 
чебрець, жир зі шпека і 
сіль, яка в гарбуз іде довго й неохоче, тому її краще додавати поступово, вже на тушкуванні, а не одним разом на старті.
Вийде страва на чотирьох, якщо не зловживати добавкою — гарбуз та шпек ситні самі по собі, а грана падано зверху довершує справу, а не замінює сіль.
Гарбуз беріть щільний, не той водянистий, що в кашу розвалюється за п'ять хвилин варіння — м'якуш має тримати кубик до кінця готування. Якщо гарбуза нема, кабачок чи морква цю роль не зіграють: там інша структура волокон, і соус вийде або рідким, або дерев'яним. Чесний замінник — батат, він так само тримає форму й так само солодкуватий.
Шпек — це копчена грудинка з жировими прошарками, і якщо її нема, беріть будь-яке підкопчене свиняче сало з м'ясною прожилкою, панчетту чи навіть бекон, аби був і жир, і копчений смак. Без копчення страва втратить саме той акцент, який тут головний — пісна грудинка дасть жир, але не дасть характеру.
Цибулю ріжте дрібно й не поспішайте: їй треба стати м'якою, а не золотою — тут вона не для кольору, а для того, щоб розчинитись у соусі й не відчуватись окремим шматком. Чебрець кладіть разом з цибулею, в холодну ще олію чи вже в теплу — головне, щоб він встиг віддати аромат оливковій основі, а не згоріти на сильному вогні з гарбузом.
Окріп чи бульйон для тушкування — це не просто рідина для м'якості, а спосіб контролювати, скільки соус загусне: бульйон додасть смаку, вода — чистоти гарбузового смаку. Беріть той, що є вдома, різниця не критична.
Казаречче можна замінити будь-якою короткою пастою з виразним рельєфом — фузіллі, пенне, навіть мезані — головне, щоб соус з гарбуза мав за що тримаютись. Гладка паста типу спагеті тут просто сковзатиме по тарілці сама по собі.
Останній крок — обсмажити пасту із соусом на сильному вогні, підливаючи воду з-під варіння — це не формальність. Крохмалиста вода зв'язує жир зі шпека і гарбузове пюре в єдину текстуру, замість того щоб вони лежали поруч як два окремих компоненти на тарілці. Грана падано тертою зверху — для солі й гостроти, яку жоден гарбуз сам не дасть.
Ще від Inès Lambert
·