Фото від ШІПенне з тунцем і анчоусами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Пенне рігате
- 1 зубчик Часник
- 6 од. Анчоуси
- 1 Петрушка
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Білий перець за смаком
- 1 од. Лимонний сік
- 160 г Тунець
Кроки
Подрібнюємо петрушку разом із добре обсушеними анчоусами.
На антипригарній сковороді обсмажуємо часник в оливковій олії й виймаємо його, щойно він набуде золотистого кольору.
Додаємо подрібнену петрушку з анчоусами, а потім розім'ятого тунця.
Тушкуємо кілька хвилин.
Варимо пенне у великій кількості підсоленої води до готовності.
Готові пенне зливаємо й додаємо до сковороди.
Приправляємо білим перцем і лимонним соком, добре перемішуємо і подаємо відразу.
Паста з 
тунцем і 
анчоусами — це рятівна страва для вечора, коли в холодильнику майже нічого немає, а бляшанки в шафі є завжди. Тут немає нічого, що треба довго вибирати чи вистоювати — тому й вийде вона майже напевне, якщо не схибити в одному-єдиному місці: 
часнику.
Усе тримається на 
олії, в якій встиг побувати часник, і більше ні на чому. Ні вершків, ні томату — жиру й 
соку з анчоусів має вистачити, щоб усе трималося купи. Тому головна небезпека тут не "не доварити", а "спалити" — часник і анчоуси горять швидко й непомітно, а гіркий присмак з соусу вже нічим не виб'єш.
Дехто каже — часник треба дрібно різати й смажити до кінця разом з усім іншим. Ні, бо чим довше він лежить на гарячій сковороді, тим ближче до гіркоти: ефірні олії в ньому розкладаються від перегріву швидше, ніж у будь-якого іншого овоча. Тому його тут не ріжуть дрібно і не лишають у соусі — ціла часточка віддає олії аромат і йде геть, щойно пожовтіла.
Олія тут не для смаку, а для температури: вона — посередник між плитою й часником, який без неї просто обвуглиться раніше, ніж встигне щось віддати. Олію беріть будь-яку без власного запаху смаження — не обов'язково саме оливкову "екстра верджин", її тонкий аромат усе одно зникне, щойно олія нагріється вище кімнатної температури. Олія з яскравим смаком хороша в сирому вигляді, на столі, а не в сковороді.
Анчоуси — це не риба в соусі, це 
сіль і глутамат, розчинені в маслі. Їх беруть не "на смак", а на механіку: солона в'ялена риба за кілька хвилин на теплі розпадається в кашку й розчиняється в жирі, залишаючи глибокий солоний фон без потреби сипати сіль окремо. Якщо анчоусів немає — заміна тут не рибна паста з тюбика і не рибний соус, а принцип: щось дуже солоне й ферментоване, розчинне в жирі. На крайній випадок — пів чайної ложки соєвого соусу, хоча це вже інша кухня в гостях.
Петрушку рубають разом з анчоусами не заради краси, а тому, що волога із зелені допомагає анчоусам швидше розійтися і не підгоріти наживо на сухій сковороді. Без петрушки обійтися можна, страва не впаде, просто буде менш свіжою на вигляд і трохи плоскішою на смак — зелень тут скоріше контраст, ніж основа.
Тунець із банки розминають вилкою, а не ріжуть ножем — тому що завдання не нарізати його акуратними шматками, а розбити на волокна, щоб він ліг у соус, а не лежав у ньому острівцями. Беріть тунця в олії, а не у власному соку: саме ця олія, яку зазвичай зливають і викидають, тут — додатковий смак задарма, її варто пустити в сковороду разом з рибою.
Готовність 
пенне — не за годинником на пачці, а на зуб: паста готова, коли в середині ще відчувається легкий опір, а не м'якість. Це той момент "al dente", коли крохмаль усередині ще не весь перейшов у клейстер — і паста, потрапивши в соус, допече там, увібравши трохи соусу замість того, щоб плавати в ньому окремо.
Лимонний сік в кінці — це не кислинка заради кислинки, а спосіб підняти риб'яний смак, не додаючи солі: кислота освіжає жирний соус так само, як сіль підсилює солодке. Лийте його вже на вимкненій плиті — на гарячому соусі ефірні олії цитрусу випаровуються, і замість свіжості лишається тільки гіркувата нотка шкірки.
Ще від Nora Vasquez
·