Фото від ШІПлумкейк з абрикосами й шоколадом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 3 од. Яйця
- 150 г Цукор
- 100 г Рослинна олія
- 300 г Борошно
- 8 г Розпушувач
- 200 г Абрикос без кісточок, нарізані дрібними шматочками
- 100 г Чорний шоколад крупно нарізаний
- Чорний шоколад за смаком, для посипання зверху
Кроки
У великій мисці збиваємо яйця міксером, поступово додаємо цукор і продовжуємо збивати, поки маса не збільшиться в об'ємі та не посвітлішає, після цього вливаємо рослинну олію.
Частинами додаємо просіяне борошно, щоб уникнути грудочок і легше вимісити тісто.
Додаємо розпушувач і ще раз перемішуємо міксером.
Додаємо нарізані абрикоси та приблизно 100 г крупно нарізаного чорного шоколаду, обережно вмішуємо в тісто.
Змащуємо олією та злегка посипаємо борошном форму для плумкейка (розміром 28х10 см), викладаємо тісто.
За бажанням посипаємо поверхню ще трохи нарізаним шоколадом і випікаємо в розігрітій до 170 градусів духовці з конвекцією 55–60 хвилин, або за температури 180 градусів у звичайному режимі без конвекції 65–70 хвилин.
Перевіряємо готовність дерев'яною шпажкою: якщо вона виходить сухою — плумкейк готовий.
Даємо повністю охолонути, після чого виймаємо з форми.
Плумкейк — це не бісквіт і не кекс у чистому вигляді, а щось середнє: щільний, вологий всередині, з рівною скибкою, яку можна різати тонко й не розсипати. 
Абрикоси тут не просто для смаку — вони дають вологу зсередини, бо тісто на 
олії само по собі суховате. 
Шоколад кусками, а не стружкою, тримає форму в духовці і не розтікається плямами — ось що вирішує успіх чи провал тут: правильна консистенція тіста і те, наскільки терпляче ви його випікаєте.
Головна небезпека цього рецепта — не пересушити і не недопекти одночасно, бо форма вузька й висока, а начинка волога. Середина плумкейка завжди готується довше за краї просто тому, що тепло в духовці йде ззовні всередину, і чим товщий виріб — тим довша дорога цього тепла до центру. Шпажка — не формальність, а єдиний чесний спосіб дізнатися, чи дійшло тепло туди, куди треба.
Дехто каже — 
цукор збивають з 
яйцями до пишної піни, як на бісквіт, і без цього кекс не підніметься. Ні, бо тут підйом дає 
розпушувач, а не повітря з яєчної піни: олійне тісто важке, бульбашки з нього вийдуть ще до духовки. Збивання яєць із цукром тут потрібне тільше, щоб цукор розчинився і маса стала однорідною, а не щоб накачати туди повітря.
Яйця і цукор збиваємо не для об'єму, а для того, щоб цукор розчинився в білку й жовтку рівномірно — тоді в готовому виробі не буде ні зернистості, ні щільних грудочок цукру, які плавляться в духовці й залишають вологі крапки. Олія йде в тісто саме тому, що вона рідка за будь-якої кімнатної температури, на відміну від масла, яке треба розм'якшувати: звідси й рівномірність тіста без грудок жиру. Критерій заміни простий — будь-яка олія без власного запаху, тобто не нерафінована соняшникова з горіховим присмаком і не оливкова extra virgin, яка перекриє смак абрикоси. Рафінована соняшникова чи кукурудзяна — підійде.
Борошно додаємо частинами не з забобону, а з фізики: якщо всипати все одразу в рідку масу, крупинки злипнуться між собою раніше, ніж встигнуть просочитися вологою, і вийдуть ті самі грудочки, які потім не розмішати без перезбивання тіста. Просіювання — це не ритуал, а спосіб розбити злежане борошно і домішати трохи повітря до розпушувача ще до того, як він потрапить у вологе середовище.
Розпушувач кладемо окремим кроком після борошна, бо він працює від вологи й тепла — і чим пізніше він зустрічається з рідким тістом, тим менше встигає "вистрілити" до духовки. Якщо розпушувача немало дома, можна взяти харчову соду, погашену невеликою кислотою — лимонним соком чи тим самим абрикосовим соком, що виділиться при нарізці.
Абрикоси ріжте дрібно саме тому, що великі шматки опустяться на дно форми, поки тісто ще рідке і важке, а дрібні розподіляться рівномірніше і встигнуть "схопитися" тістом раніше. Якщо свіжих абрикос немає — беріть курагу, та розмочіть її в теплій воді хвилин двадцять, інакше вона витягне вологу з тіста, а не додасть її.
Шоколад крупно нарізаний — не естетика, а розрахунок на температуру: великий кусок встигає лише підплавитись по краях і тримає форму всередині кексу, а подрібнена стружка розтане повністю і розтечеться смугами, роблячи текстуру нерівною. Той шматок, що зверху для посипання — це вже суто смакова добавка, він підгорить трохи більше за рахунок прямого контакту з гарячим повітрям, і це нормально, звідси й легка гіркота на поверхні, яку люблять за контраст із солодкою серединою.
Дві температури в рецепті — не збіг, а чесне визнання того, що духовки різні. Конвекція жене гаряче повітря навколо форми з усіх боків одночасно, тому пече швидше при нижчій температурі; звичайний режим грає тільки знизу й зверху, тепло йде довше, тож компенсують вищою температурою і більшим часом. Орієнтир — колір скоринки: з золотавого в рудий, і суха шпажка з центру. Форма 28 на 10 см — вузька і висока, тому навіть маленьке відхилення у висоті тіста змінює час випічки, тож час у рецепті — то нижня межа, не присуд.
Охолодження до кінця — не забаганка, а механіка: гарячий кекс усередині ще "допікається" власним теплом і залишається вологим на розрізі, а структура остаточно схоплюється лише коли охолоне. Вийняти раніше — ризикуєте зламати скибку чи зім'яти боки, бо теплий м'якуш слабший за охолоджений.
Ще від Nora Vasquez
·