Фото від ШІКартопляні конвертики зі смаком піци
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Картопля
- 180 г картопляний крохмаль
- 1 од. Яйця
- 40 г Молоко
- Сіль за смаком
- томатна пасата за смаком
- Моцарела за смаком
- Копчена скаморца за смаком
- Шинка за смаком
Кроки
Відварюємо картоплю в шкірці у воді протягом 25-30 хвилин, залежно від розміру бульб.
28 хвЧистимо картоплю і розтираємо в мисці до однорідної маси.
Додаємо яйце, вливаємо молоко і перемішуємо лопаткою, щоб усі інгредієнти з'єдналися.
Солимо за смаком.
Додаємо картопляний крохмаль і вимішуємо далі, а коли тісто стане густішим — вимішуємо руками ще кілька хвилин.
Накриваємо миску харчовою плівкою і ставимо в холодильник на 30 хвилин.
30 хвВиймаємо тісто і беремо невеликими порціями: на поверхні, присипаній крохмалем, розкочуємо його качалкою і вирізаємо прямокутники приблизно 10-12 см.
Наповнюємо їх за бажанням томатною пасатою з моцарелою або шинкою зі скаморцею.
Складаємо навпіл і добре притискаємо пальцями краї, щоб конвертики щільно запечатались.
Викладаємо конвертики на застелений пергаментом лист і випікаємо близько 15 хвилин при 180 градусах у розігрітій духовці з конвекцією.
15 хвПоверхня повинна стати злегка золотистою.
Подаємо картопляні конвертики зі смаком піци ще гарячими!
Це не вареники і не пиріжки — це картопляне тісто без борошна, яке працює на 
крохмалі, і тому поводиться геть інакше. Головне рішення тут — чи вийде тісто еластичним, щоб його можна було розкачати і защипнути, не розірвавши, і чи не потече начинка крізь шов у духовці.
Крохмаль замість борошна — не примха і не дієтична мода. 
Картопля сама по собі багата крохмалем, і коли ви розтираєте варену бульбу, додаєте ще крохмалю ззовні — тісто клеїться само на собі, без глютену, який у звичайному тісті тримає структуру. Тому тут усе тримається не на замісі довгому, а на правильній густоті маси й холоді.
Дехто каже — крохмальне тісто обов'язково ламке і з ним важко працювати. Ні, бо ламким воно стає тільки якщо тісто тепле або сухе. Холодильник на півгодини — це не забаганка, а потреба: крохмаль на холоді схоплюється, тісто перестає липнути до рук і качалки, і раптом стає слухняним, як пластилін.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: наскільки сухою була картопля після варіння (зайва волога — тісто розтікається) і наскільки щільно ви притиснули краї конвертиків. Шов — це не естетика, це єдине, що тримає начинку всередині при випіканні.
Картоплю варимо в шкірці не з поваги до традиції, а з прагматики: без шкірки бульба вбирає воду, тісто стає рідким, і ви потім компенсуєте це зайвим крохмалем, а тісто дубіє. Шкірка — бар'єр, вода лишається зовні. Готовність перевіряйте ножем — він має входити в картоплю без опору, як у масло, а не протикати крізь суху середину.
Розтирати картоплю краще одразу гарячою, поки клітини картоплі ще пластичні. Холодна картопля розтирається грудками, і ці грудки потім відчуваються в готовому конвертику як щось стороннє. Якщо є товкачка чи прес для пюре — беріть їх, виделкою вийде нерівномірно.
Яйце й 
молоко тут не для смаку, а для зв'язку і м'якості: без них маса з крохмалю і картоплі була б крихкою, а яйце додає трохи білка, який під час випікання трохи "схоплює" структуру зсередини, щоб конвертик не розвалився по шву від пари, яка йде з начинки.
Крохмаль беріть картопляний, як у рецепті, — він дає тісту ту саму тягучість і легку прозорість на зламі. Кукурудзяний теж спрацює, він за механізмом близький — обидва желатинізуються при нагріві й тримають форму, — але текстура вийде трохи щільнішою.
Начинка — справа смаку, тут автор рецепта чесно каже "за бажанням", і це правильно: томатна паста з 
моцарелою дає вологу начинку, тому важливо не переборщити з пастою, інакше вона розмочить тісто зсередини ще до духовки. 
Шинка зі 
скаморцею суха, з нею конвертики тримають форму надійніше, і якщо начинка — ваш перший досвід, почніть із цієї пари.
Духовка з конвекцією тут не випадкова: рух гарячого повітря підсушує поверхню тіста рівномірно з усіх боків, тому конвертик пропікається, а не парить сам себе зсередини вологою з начинки. Якщо конвекції немає — орієнтуйтесь не на хвилини, а на колір: щойно поверхня пішла з блідої в злегка золоту, і тісто на дотик (обережно) пружне, а не м'яке й вологе — готово.
Ще від Nora Vasquez
·