Фото від ШІСолоні кільця з шинкою та скаморцою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 375 г Борошно
- 1 щіпка Сіль
- 3 ч. л. Розпушувач
- 18 мл Оливкова олія
- 180 мл Вода
- 150 г Шинка
- 150 г Копчена скаморца
Кроки
У великій мисці з'єднуємо борошно, сіль і розпушувач для солоної випічки. Додаємо оливкову олію і поступово воду, вимішуючи все руками.
Перекладаємо тісто на стіл, формуємо кульку і залишаємо відпочити приблизно 10 хвилин, накривши рушником.
10 хвРозкочуємо тісто скалкою у прямокутник. Ділимо його навпіл і з кожної половини вирізаємо по 7 прямокутників.
Кожен прямокутник додатково розкочуємо скалкою, після чого кладемо начинку - шинку та скаморцу.
Згортаємо кожен прямокутник у рулет, старанно зліплюючи краї, і формуємо з нього кільце.
Викладаємо кільця на лист, застелений пергаментним папером, змащуємо оливковою олією і випікаємо при 200 градусах 15-20 хвилин.
20 хвПісля випікання солоні кільця готові до подачі.
Це тісто для солоних пирогів, тільки без начинки всередині шару — начинка тут у рулеті, а форма кільця — просто щоб видно було, що це не булочка, а щось святкове. Тісто без дріжджів, тому вся справа у
розпушувачі й у тому, щоб не замісити його до гумового стану. Вийде — якщо тісто еластичне, але не крутe, і якщо ви не полінуєтесь дати йому відпочити ті десять хвилин.
Дехто каже — чим довше вимішувати тісто, тим краще воно підніметься. Ні, бо тут не дріжджове тісто, де розвивається клейковина для повітряних бульбашок, а пісочно-слоєне на розпушувачі: довге вимішування тільки загартує глютен, і кільця вийдуть тугі, як підошва, замість того щоб ламатись шаруватим зламом.
Головний ризик тут не в тісті, а в начинці:
скаморца плавиться швидко й охоче тече, і якщо рулет зліплений абияк, сир витече на лист раніше, ніж тісто дійде до рум'яної скоринки. Тому той момент, коли кажуть "старанно зліплюючи краї" — це не естетика, це вся технологія цього рецепта в одному реченні.
Борошно беріть звичайне пшеничне, те, що на пачці пишуть "для випічки" чи "універсальне" — тут не потрібна сила хлібного борошна з високим вмістом білка, бо тісто не має тягнутись, воно має ламатись шаром.
Розпушувач для солоної випічки — це не сода і не дріжджі, це суміш, яка дає швидку хімічну реакцію при нагріванні, без того смаку заліза, що дає сода сама по собі. Якщо такого саме пакетика немає — підійде звичайний розпушувач для тіста (той самий, що для кексів), просто беріть пропорцію з пачки, вона зазвичай та сама.
Оливкова
олія тут не для смаку оливок, а щоб тісто не прилипало до рук і трохи розм'якшило структуру — підійде будь-яка олія без власного запаху, яка у вас є, рафінована соняшникова теж спрацює, просто не буде того легкого присмаку, який дає олія нерафінована.
Вода — кімнатної температури, не холодна й не гаряча: холодна сповільнить роботу розпушувача, гаряча почне його запускати ще в мисці, а вам треба, щоб вся реакція пішла в печі, а не на столі.
Шинка — беріть ту, що тонко нарізана, бо товстий шматок просто не прожується разом із тонким тістом за ті п'ятнадцять-двадцять хвилин випічки.
Скаморца — італійський сир, копчений або звичайний, головне, щоб він плавився, а не кришився; якщо такого немає — беріть моцарелу (тільки не ту, що в розсолі, а підсушену, пакетну, "для піци") або сулугуні, вони поводяться схоже при нагріванні.
Десять хвилин відпочинку тіста під рушником — це не забаганка, а щоб клейковина розслабилась після замісу, бо якщо почнете розкочувати одразу, тісто буде пружинити назад і рватись по краях замість рівного розкочування.
На плиті з духовкою 200 градусів — це той жар, при якому вода в тісті різко перетворюється на пару й штовхає шари розпушувача, а зовнішня скоринка встигає зарум'янитись, не підгорівши, поки середина ще допікається. Орієнтуйтесь не на хвилини, а на колір: кільця готові, коли верх рівномірно золотий, а не блідий і не темно-брунатний — надто рано дістанете, тісто всередині буде сирим і важким, передержите — пересохне й втратить той контраст хрусткого й м'якого, заради якого все й затівалось.
Ще від Tomás Ferreira
·