Фото від ШІФрітата з рисом
Інгредієнти
- 400 г варений рис
- 3 од. Яйця
- 30 г Пармезан
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1 ст. л. Сушені трави
- 200 г Моцарела
- 50 мл Молоко
- Рослинна олія за смаком
Кроки
У мисці розбийте яйця, додайте сушені трави, сіль і чорний перець за смаком.
Додайте пармезан і половину моцарели, нарізаної кубиками та добре обсушеної. Злегка перемішайте.
Додайте варений рис і молоко, перемішайте до однорідної маси.
Розігрійте пательню діаметром 20-22 см з невеликою кількістю олії.
Викладіть половину рисово-яєчної маси, рівномірно розподіливши по дну.
У центр покладіть решту моцарели, нарізаної кубиками.
Накрийте залишком яєчної маси, добре утрамбовуючи, особливо по краях.
Смажте фрітату на середньому вогні до формування щільної золотистої скоринки.
Переверніть фрітату, щоб приготувати з іншого боку.
Подавайте гарячою.
Фрітата з рисом — це спосіб не викидати вчорашній рис, а зробити з нього щось таке, що не соромно подати гостям. По суті це рисовий коржик, склеєний яйцем, із 
моцарелою всередині, яка при розрізанні тягнеться. Італійці так роблять з будь-яким вчорашнім крохмалем — макаронами, картоплею, тим же рисом: яйце тут не смак додає, а працює клеєм.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: наскільки сухий у вас рис і наскільки терплячі ви біля пательні. Мокрий щойно звареним рис дасть вам не фрітату, а рисову кашу в яйці, яка розвалиться при перевертанні. А якщо спробувати перевернути раніше часу — розвалиться вже готова скоринка, яка саме і тримає всю конструкцію.
Головний ворог тут — не вогонь, а нетерпіння. Скоринка знизу формується поступово: білок і крохмаль з рисом схоплюються в щільний шар тільки тоді, коли низ встигає як слід підсмажитися. Якщо смикати пательню раніше — фрітата порветься навпіл, і моцарела витече в масло замість того, щоб залишитися всередині тягучою кишенькою.
Рис тут — не гарнір, а основа, тож він має бути вчорашній, з холодильника, трохи підсохлий. Свіжозварений, теплий і вологий, не дасть фрітаті тримати форму: зайва волога не дасть скоринці схопитися знизу, і ви отримаете рисову кашу з яйцем замість коржа. Якщо рису немає з учора — зваріть заздалегідь і дайте охолонути хоча б годину, нехай зайва волога піде.
Яйця — це клей, а не смак. Три штуки на 400 г рису — саме стільки, щоб скріпити крупинки, не перетворюючи страву на омлет з рисом. 
Молоко тут робить суміш трохи пластичнішою, щоб коржик не був сухим і кришким — якщо молока немає, підійде будь-яка нежирна рідина, яка розбавить яйце, навіть вода, хоч молоко й краще тримає ніжність.
Моцарелу поділяють навпіл не просто так: половину ріжуть дрібними кубиками й вмішують у масу, щоб сир плавився по всій товщі й тримав рис зсередини, а решту кладуть у центр цілим прошарком — заради того самого ефекту тягучості, коли розрізаєш фрітату і сир розтягується ниткою. Якщо моцарели нема, беріть будь-який сир, що плавиться й тягнеться, а не той, що просто твердне грудкою — сулугуні чи молодий качотта підійдуть не гірше.
Пармезан додає солоності й горіхового присмаку, якого рис сам по собі не має — це не про клейкість, а про смак. Замінити можна будь-яким твердим витриманим сиром із вираженим смаком, навіть без фанатизму до походження — грана падано чи просто сухий твердий сир з найближчого магазину.
Сушені трави тут — не головна спеція, а фон, який прибирає відчуття «просто рису з яйцем». Орегано чи прованські трави — на ваш смак, головне не переборщити, бо присмак трав має доповнювати сир, а не перекривати його.
Про пательню: 20-22 см — це не примха, а розрахунок. На меншій фрітата буде занадто товстою і не прожариться до середини раніше, ніж підгорить низ; на більшій — розтечеться тонким млинцем і висохне. Вдома у вас немає перевертача для фрітати розміром з пательню, і це нормально — накрийте пательню великою плоскою тарілкою, притримайте рушником і перевертайте одним впевненим рухом, а потім зсуньте фрітату назад у пательню з тарілки. Головне — не перевертати, поки низ не стане щільним і золотистим: тільки тоді коржик тримає форму і не розвалюється по дорозі.
Ще від Inès Lambert
·