Фото від ШІПаста з песто з печених помідорів черрі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Помийте помідори черрі та добре обсушіть. Розріжте навпіл і викладіть на деко, застелене пергаментом.
Приправте щіпкою солі, цукром та орегано. Запікайте на максимальній потужності духовки.
Дайте помідорам охолонути.
Доведіть до кипіння велику кількість злегка підсоленої води і відваріть пасту.
Викладіть запечені помідори в чашу блендера та збийте їх разом з мигдалем, базиліком, сіллю, часником, грана падано та оливковою олією до густого песто.
Відкиньте пасту на друшляк, залишивши 1-2 ополоники відвару.
Перекладіть пасту у велику миску й додайте кілька ложок томатного песто.
Перемішайте, розводячи відваром до текучого кремового соусу. Подавайте одразу.
Це не соус до спагеті, це концентрат літа, витягнутий з помідорів через духовку. Свіжий черрі навесні-взимку — водяниста рожева куля без характеру. А в духовці з нього випаровується зайва вода, 
цукор карамелізується по краях, і те, що лишається — це вже не овоч, а майже паста смаку. Тому успіх страви вирішується не на плиті, а на деку.
Головний ризик тут один: недопекти. Якщо вийняти помідори рано, вони дадуть соус водянистий і кислий, що розповзеться, а не обійме макаронину. Орієнтир — шкірка морщиться, краї темніють до майже брунатного, а сам черрі осідає, втрачає пружність і випускає сік назовні, а не тримає його в собі. 25 хвилин — це нижня межа, духовки всі різні, дивіться на колір і форму, а не на таймер.
Друга точка, де страва або складається, або ні — це відвар. Паста без крохмальної води — суха крихта, що не хоче дружити з песто. Тому відвар не виливають, а притримують заздалегідь, і саме він перетворює густу пасту з блендера на соус, що облипає кожну макаронину, а не лежить окремо від неї.
Помідори черрі беріть саме черрі, а не нарізані великі — у дрібних плодів більше шкірки на одиницю м'якоті, і саме шкірка дає той гіркуватий підсмажений край, який і відрізняє печене песто від звичайного томатного соусу. Цукор у рецепті — не для солодкості, а щоб зрівняти природну кислотність томата, яка під час запікання стає різкішою через випаровування води. 
Орегано тут радше данина звичці, ніж необхідність — хочете, замініть сухим 
чебрецем чи взагалі приберіть, принципово не зміниться.
Мигдаль замінює кедровий горіх із класичного песто, і це не компроміс, а економіка: кедрові горіхи дорогі й швидко гіркнуть, а мигдаль дає ту саму масляну щільність і майже не має власного смаку, щоб не перебивати помідор. Якщо немає мигдалю — підійде будь-який малопомітний на смак горіх без гіркоти, грецький сюди вже заважкий.
Грана падано можна замінити будь-яким твердим сиром довгої витримки з вираженою 
сіллю й невеликою гостротою — 
пармезан підійде прямо, інший твердий сир — з поправкою на сіль у рецепті, бо сири різняться за солоністю суттєво.
Олія тут не для смаку, а для текстури — вона розтягує густу масу помідорів і горіхів у соус, що ллється, а не лежить грудкою. Правило просте: будь-яка олія без власного запаху, яка не заглушить аромат печеного томата. Оливкова звичайна, не ароматна, саме тому в списку.
Часник у половинному зубчику — тут не на силу смаку, а щоб лишити тільки тінь гостроти, не перебиваючи солодкість печеного помідора. Хтось скаже — мало, покладіть цілий зубчик. Ні, бо тоді часник стане головним героєм страви, а мав би бути помідор.
Збивайте песто до густої, а не до рідкої маси — рідина прийде потім, з відваром пасти, на етапі збирання. Якщо зробити одразу рідко, соус втратить ту концентровану томатну щільність, заради якої й запікали помідори. Терпіння тут не красиве слово — це буквально час, який дає духовці перетворити воду в смак, і скоротити його не можна, хіба що зіпсувати результат.
Ще від Matteo Brandt
·