Фото від ШІСоффйоне абруцький
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 500 г Козяча рікота з овечого молока (або коров'яче молоко)
- 6 од. Яйця
- 130 г Цукор
- 20 г Картопляний крохмаль
- 0,5 од. Розпушувач
- 1 од. Лимонна цедра
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 щіпка Сіль
- Цукрова пудра за смаком
Для тіста

- 400 г Борошно
- 200 г Яйця
- 100 г Цукор
- 40 г Рослинна олія
Кроки
Просійте борошно, додайте цукор, олію та яйця. Замісіть м'яке й однорідне тісто.
Загорніть тісто у плівку і залиште відпочивати.
30 хвВідокремте білки від жовтків. Жовтки збийте з половиною цукру, лимонною цедрою та екстрактом ванілі до світлої маси.
Додайте у жовткову маси добре відціджену і протерту крізь сито рікотту.
Білки збийте, поступово додаючи решту цукру, до густої стійкої піни.
Обережно вмішайте збиті білки до жовткової маси з рікоттою.
Додайте просіяні сіль, картопляний крохмаль і розпушувач, обережно перемішайте.
Розкачайте тісто на присипаному борошном столі до товщини кількох міліметрів.
Викладіть тістом змащену маслом і присипану борошном кільцеву форму, зробивши хрестоподібний надріз по центру.
Акуратно обліпіть тістом усі боки форми, залишаючи зайве тісто звисати по краях.
Викладіть начинку всередину тістяної основи та добре розрівняйте.
Загорніть зайве тісто всередину, накривши начинку, і випікайте за температури 170 градусів близько 1 години.
60 хвДістаньте з духовки, дайте повністю охолонути.
Перед подачею посипте цукровою пудрою.
Соффйоне — це абруцький родич нашого сирника, тільки одягнений у тістяну сорочку. По суті — пиріг-рукавичка: тонке тісто, яке ви самі розгортаєте по формі, а всередину кладете легкий, повітряний сир із
яйцями та цукром. І тут одразу зрозуміло, вийде страва чи ні: усе тримається на тому, наскільки добре ви відіжмете рікотту і наскільки обережно вмішаєте збиті білки.
Дехто думає, що начинка для таких пирогів — це просто сир, збитий з цукром і яйцями, і чим густіше замісиш, тим краще тримається форма. Ні, бо густа маса — це маса з надлишком вологи, яка просто ще не піднялась білком. Якщо рікотта сира, непротерта і мокра, вона потягне всю начинку до рідкого стану, і готовий пиріг або не підійметься, або розтечеться при розрізанні, хоч би скільки
крохмалю ви туди сипали.
Друга точка, де страва або вдається, або ні, — це тісто. Воно не дріжджове і не листкове, воно — проміжне, пісочно-еластичне, і головна його робота — триматись цілим, коли ви обліплюєте форму і потім загортаєте краї всередину, як конверт. Якщо тісто не відпочило після замісу, воно буде пружити і рватися по кутах форми — і начинка знайде собі шлях назовні ще в духовці.
Час у духовці — орієнтир, а не присуда. Готовність пирога ви бачите, а не рахуєте: верх має стати рівномірно золотавим, а серединка — вже не хлюпати, а пружинити, коли ви легко натиснете. Якщо зовні вже темніє, а центр ще живий — це означає форма дрібна або духовка гаряча знизу сильніше, ніж здається; тут терпіння не прискорити, воно і є частина смаку цього пирога.
Рікотта тут не просто "сир для начинки" — це основа, яка дає структуру без зайвої ваги. Справжня овеча рікотта густіша і суха сама по собі, тому абруцці традиційно беруть саме її: менше води — менше ризику, що начинка "поплаче" під час випічки. Якщо у вас коров'яче молоко чи звичайна магазинна рікотта — це не катастрофа, просто обов'язково віджміть її через сито чи марлю заздалего, інакше вся зайва волога піде прямо в тісто знизу, і дно просто не пропечеться.
Яйця в тісті та в начинці працюють по-різному, і це варто розуміти, а не просто кидати їх за списком. У тісті яйця — це клейкість і еластичність, та частина, що тримає конструкцію цілою, коли ви розтягуєте тісто по формі. У начинці жовтки дають колір і насичений смак, а білки, збиті окремо до стійкої піни, — це той самий механізм, що й у суфле: бульбашки повітря, зафіксовані білком, піднімають важку сирну масу й роблять її легкою. Тому білки вмішують обережно, а не перемішують енергійно — ви просто ламаєте бульбашки, якщо місите різко, і начинка осідає назад у щільну сирну кашу.
Крохмаль і
розпушувач — не для смаку, а для страховки. Крохмаль в'яже зайву вологу, яку ви могли не повністю відтиснути з рікотти, розпушувач трохи піднімає масу додатково, компенсуючи те, що частина повітря з білків все одно піде в процесі замішування. Якщо немислимо знайти картопляний крохмаль — кукурудзяний працює так само, головне, щоб він не мав присмаку.
Лимонна
цедра та
ваніль тут не прикраса, а противага жирності сиру. Рікотта сама по собі ситна і трохи нудна на смак, тому цитрусова гострота цедри потрібна, щоб начинка не здавалась однотонною масою — спробуйте без неї, і ви зрозумієте, чого саме там не вистачало.
Олія в тісті — це будь-яка олія без власного запаху, яка не заважає
борошну й яйцям зв'язатись у м'яке тісто; соняшникова цілком годиться, якщо під рукою немає оливкової легкої. А форма — зазвичай кільцева, бо такий пиріг зручно виймати з високими бортами, але якщо вдома лише звичайна розйомна форма для тортів, її теж можна використати — головне, щоб борти були високі, бо начинки тут багато і їй є куди підніматись.
Цукрова
пудра наприкінці — це не просто краса, а завершальний штрих смаку: вона додає легку хрустку солодкість поверх уже охололого пирога, тоді як весь
цукор усередині встиг розчинитись і стати частиною текстури. Посипати теплий пиріг — марна справа, пудра просто розтане і зникне, тож дайте йому повністю охолонути, перш ніж братися за сито з цукром.
Ще від Kofi Asante
·