Фото від ШІШпинат зі вершковим маслом і пармезаном
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 450 г Шпинат свіжий або заморожений
- 30 г Вершкове масло
- 1 зубчик Часник
- Пармезан за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Якщо використовуєте свіжий шпинат, ретельно промийте листя
Викладіть шпинат у широку сковороду з антипригарним покриттям, додайте трохи води, накрийте кришкою і готуйте
5 хвПриправте щіпкою солі та за потреби злийте зайву воду
В окремій сковороді розтопіть вершкове масло, наріжте часник і обсмажте
Вийміть часник і додайте приготований шпинат, перемішайте і готуйте на сильному вогні
2 хвЗаправте шпинат пармезаном
Подавайте гарячим
Шпинат — страва, яка обманює своєю простотою. Здається: кинув листя на сковороду, і все готово. А насправді тут є один момент, де все або вдається, або перетворюється на зелену калюжу з присмаком трави. Цей момент — вода.
Шпинат на дев'яносто з гаком відсотків складається з води. Коли ви кладете свіжі листки в сковороду під кришку, вони не смажаться — вони паряться у власному соку. Листя обвалюється, стає темним, зменшується в об'ємі в рази. Це нормально, і лякатись цього не треба: гора шпинату з пакета стане жменею на тарілці, так воно й має бути.
Вийде страва чи ні — залежить від того, що ви зробите з цією водою далі. Якщо злити її недбало чи забути злити взагалі — отримаєте не гарнір, а шпинатний суп, в якому потоне і 
масло, і 
часник, і сам смак. Якщо відтиснути добре — матимете насичену, майже вершкову зелень, яка тримає форму на виделці.
Друга частина — це вже не про шпинат, а про те, щоб не зіпсувати часник. Він тут не головний герой, а присмак на фоні, і спалений часник переб'є все інше гіркотою, якої ніхто не замовляв.
Шпинат — свіжий чи заморожений, байдуже, яку обрати. Свіжий дає ефектніший вигляд і легший, живіший смак, зате вимагає миття: в листі ховається пісок, і хрумтіти ним на зубах — задоволення сумнівне. Заморожений вже віддав частину вологи при заморозці-розморозці, тому з ним простіше контролювати зайву воду, і для щоденної готовки це чесний і швидкий варіант, без жодного приниження гідності страви.
Вершкове масло тут не випадково, а не олія. Олія лише передає тепло, а масло ще й саме дає смак, легку молочну нотку, яка в парі з 
пармезаном створює те вершкове відчуття, заради якого власне й готується ця страва. Якщо масла вдома немає — беріть будь-який жир без власного різкого запаху, яка не битиметься зі шпинатом і сиром за увагу язика. Але розумійте: це буде вже інша страва, пісніша, і про вершковість мови не йтиме.
Часник кладуть у масло, а не в сире масло холодним — тому що аромат часнику розкривається олійними сполуками саме в теплому жирі, а не у воді. На сильному вогні він летить за секунди: з'являється запах — і одразу забирайте часник чи зменшуйте вогонь, бо той рудий колір, який дехто плутає з «засмажилось як треба», насправді вже гіркота. Деякі господині викидають часник взагалі після обсмажування, залишаючи в маслі лише аромат — і це теж має сенс, якщо ви не любите, щоб шматочки трапляються в тарілці.
Сіль додавайте до того, як зливати воду, а не після — так сіль встигає піти в сам шпинат, а не осісти шаром на поверхні листя. Пармезан же кладіть в останню мить, коли сковорода вже знята з вогню або майже знята: сир тут не для плавлення в соус, а для того, щоб залишитись трохи зернистим, солоним акцентом зверху. Якщо пармезану немає — підійде будь-який твердий витриманий сир із власною солоністю, грана падано чи навіть добра суха чеддер-стружка, аби тільки не плавлений і не прісний.
Про готовність тут навіть сказати особливо нічого, окрім одного: шпинат готовий не тоді, коли минуло скільки там хвилин у рецепті, а коли він повністю обм'як і втратив той різкий сирий зелений запах, замінивши його на м'якший, майже солодкуватий. Пробуйте листочок — і все стане зрозуміло без годинника.
Ще від Elena Rossetti
·