СпорчамусФото від ШІ

Спорчамус

Порцій: 6 Приготування 60 хв Десерти

Інгредієнти

Спорчамус — інгредієнти: Листкове тісто бездріжджове, Болгарський перець, Цукрова пудра, Молоко, Вершки, Яєчний жовток

Кроки

  1. Змішайте яєчні жовтки з цукром, екстрактом ванілі та цедрою лимона.

  2. Нагрійте молоко разом із вершками у каструлі.

  3. Додайте просіяне борошно та кукурудзяний крохмаль до яєчної суміші і перемішайте.

  4. Влийте яєчну суміш у гаряче молоко і добре перемішайте.

  5. Варіть на слабкому вогні, безперервно помішуючи, доки крем не загусне.

  6. Зніміть крем з вогню, накрийте харчовою плівкою і дайте охолонути.

  7. Розгорніть листкове тісто й наріжте його горизонтально на 4 смужки шириною близько 6 см.

  8. Наріжте тісто вертикально, щоб вийшло приблизно 20 квадратиків.

  9. Викладіть квадратики на деко, застелене пергаментом, залишаючи кілька міліметрів між ними.

  10. Змастіть квадратики збовтаним яєчним жовтком і випікайте у духовці при 180 градусах (режим верх-низ).

    15 хв
  11. Дістаньте з духовки і дайте трохи охолонути.

  12. Обережно розріжте кожен квадратик навпіл і наповніть близько ложки заварного крему.

  13. Накрийте верхньою частиною, легенько притиснувши до крему.

  14. Поставте у духовку, розігріту до 90-100 градусів, ще на кілька хвилин.

  15. Дістаньте з духовки і щедро присипте поверхню цукровою пудрою.

  16. Подавайте спорчамус теплим або гарячим.

Спорчамус — це, по суті, наполеон-переросток із заварним кремом, тільки замість тонких коржів ви печете окремі квадратики тіста й складаєте їх, як сендвіч. Назва іспанська, рецепт каталонський, а суть та сама, що у будь-якого листкового тіста: шари пари й масла, які під жаром духовки відштовхуються один від одного, роздуваючись у висоту. Вам не треба нічого ліпити самому — тісто вже готове, куплене, — і це головне полегшення рецепта.

Вийде чи ні — вирішується в двох місцях. Перше: чи встигне крем загуснути саме від тепла, а не від борошна й крохмалю, кинутих навмання. Друге: чи дасте ви тісту піднятись вільно, не стиснувши квадратики на деку впритул одне до одного. Решта — справа терпіння, а не рук.

Багато хто думає, що листкове тісто — примха, яка або вдається, або ні, залежно від настрою духовки. Ні. Воно піднімається завжди, якщо його не придушити й не пересушити. А те, чи вийде ніжним усередині — це вже питання крему, і про нього поговоримо далі.

Крем тут — не прикраса, а половина страви, тож з нього й почнемо. Жовтки з цукром ви розтираєте не заради краси, а щоб цукор почав розчинятись у жовтку і не осів потім крупинками на дні каструлі, коли заллєте гарячим молоком. Борошно й крохмаль разом — це не помилка і не «про всяк випадок»: борошно дає крему тіло, крохмаль — блиск і стійкість, щоб ваш крем не розповзався, коли ви розріжете тісто навпіл. Якщо крохмалю під рукою немає, можна обійтись самим борошном, трохи збільшивши його кількість, — крем буде менш глянцевий, але тримати форму буде.

Молоко з вершками гріють разом, бо чисте молоко дає крему пісний смак, а чисті вершки — важкість і жирну плівку зверху. Суміш — це компроміс між легкістю і насиченістю, і міняти пропорцію можна сміливо в межах «більше вершків — крем ситніший, більше молока — крем легший».

Варити крем на слабкому вогні й безперервно мішати — не примха, а запобігання одному-єдиному дефекту: яєчня на дні каструлі. Жовток згортається від різкого жару швидше, ніж встигає загуснути рівномірно, тож вогонь слабкий, а рука з ложкою — невтомна. Готовність крему — не за хвилинами, а за тим, що він починає тримати слід ложки й важчає на вигляд, стає схожим на густий пудинг, а не на молочний суп.

Цедра лимона і ванільний екстракт тут працюють разом, а не по черзі: ваніль дає солодкий фон, цедра — свіжість, яка не дає крему здаватись приторним. Якщо лимона немає — підійде будь-яка цитрусова цедра без гіркоти, апельсинова теж добре стане.

Тісто ріжте, поки воно холодне: тепле листкове тісто тягнеться і втрачає чіткість шарів, а саме чіткість шарів і дає потім той ефект, коли квадратик легко розкривається навпіл. Між квадратиками на деку лишайте простір свідомо — тісто під час випічки збільшується в усі боки, і щільно покладені шматочки зростуться краями, замість того щоб піднятись окремо кожен.

Друге прогрівання при низькій температурі, вже з кремом усередині, — це не про «допекти», а про те, щоб тісто й крем стали одним цілим, а не двома холодними речами, складеними разом. Дев'яносто-сто градусів — це тепло, яке зігріває, але не варить крем повторно і не розтоплює його. Цукрову пудру сипте в останню секунду перед подачею: вона вологу любить не менше за вас, і якщо присипати заздалегідь, за кілька хвилин пудра розтане й зникне, а мала бути білою шапкою.

Ще від Matteo Brandt

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu