Фото від ШІСмузі з йогуртом, бананом і полуницею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Наріжте фрукти і одразу складіть їх у чашу блендера, додайте йогурт і збийте кілька секунд.
Відкрийте блендер, додайте корицю та листочки м'яти і ще раз збийте до однорідності.
Перелийте смузі у високий келих і зверху посипте шоколадною стружкою.
Смузі — це не рецепт, це питання балансу. 
Банан дає тіло і солодкість, 
полуниця — кислинку і колір, 
йогурт — в'язкість, яка тримає все разом, і трохи своєї кислоти. Якщо порушити пропорцію — наприклад, взяти банан недостиглий, зелений — смузі вийде гірким і водянистим, бо крохмаль ще не перейшов у цукор. Банан має бути стиглим настільки, щоб шкірка вже вкрилася темними цятками, не раніше.
Тут немає вогню, немає готовності в класичному сенсі — є лише одна ознака: однорідність. Збивати треба, доки маса не стане гладкою, без шматочків і волокон 
м'яти чи полуниці, що застрягли між лопатями. Кілька секунд — це нижня межа, реальний час залежить від потужності вашого блендера й від того, наскільки дрібно ви нарізали фрукти перед тим.
Дехто вважає, що смузі треба пити одразу, інакше воно "розшаровується" і псується. Це не псування — це фізика: важчі частинки осідають, легша піна спливає нагору. Перемішайте ложкою — і все повернеться на місце. Страва не втрачає смаку, вона просто чекає на вас кілька хвилин.
Йогурт беріть натуральний, без цукру і без фруктових наповнювачів — бо йому тут роль не солодити, а зв'язувати. Жирність на ваш розсуд: густіший йогурт дасть смузі текстуру ближчу до десерту, рідший — ближче до напою. Якщо під рукою лише кефір — підійде, тільки кислота буде відчутнішою, тож цукор чи мед варто додати окремо, бо в рецепті його немає.
Банан — основа солодкості й тієї густини, яка робить смузі смузі, а не компотом. Заморожений банан (попередньо очищений і порізаний) дасть холодну, майже морозивну текстуру без додавання льоду — і це не хитрість, а звичайна фізика: лід у клітинах банана тане повільніше, ніж звичайний кубик у чаші.
Полуниця тут не для солодкості, а для кислоти й кольору. Взимку свіжої нема — беріть заморожену, вона в заморозці тримає кислоту навіть краще за перестиглу свіжу з супермаркету, яка возилась тиждень і встигла стати ватяною. П'ять штук — орієнтир на середній розмір ягоди, якщо ягода дрібна, беріть більше.
Кориця і м'ята — це вже не смак, а аромат, і тому їх додають другим заходом, коли база вже однорідна. Якщо збити їх одразу з усім іншим, лопаті блендера часто не встигають подрібнити листочки м'яти до кінця — і ви відчуєте гіркий волокнистий шматочок замість рівномірного аромату по всій склянці.
Шоколадна стружка зверху — це вже не функція, а подача. Натерти можна звичайну плитку на дрібній тертці, і тут головне — не рубати блендером разом з іншим, бо тоді вона розчиниться в масі й втратить ефект хрусткої родзинки на поверхні.
Якщо блендер слабкий і не бере тверду заморожену полуницю чи банан — дайте їм пару хвилин відтанути на столі, трохи, не до кінця: краще недотала ягода, ніж перегрітий двигун блендера і смузі з присмаком паленої пластмаси.
Ще від Luca Martelli
·