Фото від ШІФокачча на сковороді з начинкою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
У великій мисці з'єднайте просіяне борошно, сухі швидкодіючі дріжджі, цукор та сіль.
Поступово влийте холодну воду, молоко і оливкову олію, перемішуючи ложкою до однорідної маси.
Перекладіть тісто на присипану борошном поверхню і вимішуйте руками до м'якого еластичного стану.
Розділіть тісто на дві частини, одна більша за іншу.
Розкачайте обидві частини в тонкі круглі коржі діаметром 26 см.
Змастіть антипригарну сковороду оливковою олією паперовим рушником.
Викладіть більший корж на дно сковороди і розкладіть шинку та скаморцу.
Накрийте начинку другим коржем і защипніть краї.
Проколіть поверхню тіста виделкою, накрийте сковороду кришкою і поставте на слабкий вогонь.
Готуйте фокаччу 5-6 хвилин.
6 хвОбережно переверніть фокаччу за допомогою кришки або плоскої тарілки.
Готуйте ще 5 хвилин.
5 хвПодавайте фокаччу гарячою.
Це не та фокачча, яку ви знаєте з картинок — пухка, подовбана пальцями, з олійними озерцями. Тут тісто виконує роль двох млинців-кришок, а між ними — шинка і скаморца. Фактично це перехрестя фокаччі й чебурека: тонкий корж, начинка, другий корж зверху, і все це готується не в духовці, а на сковороді під кришкою. Ідея розумна для квартири, де духовки немає або вона зайнята чимось іншим.
Вийде чи не вийде — залежить від одного: чи зможете ви прогріти начинку наскрізь, не спаливши тісто знизу. Сковорода нагрівається знизу і тільки знизу, а в духовці жар іде звідусіль. Тому вогонь тут має бути слабким — це не забаганка, а механізм: сир усередині мусить розплавитись раніше, ніж низ тіста почорніє. Проколи виделкою — не для краси, а щоб пара з тіста і сир, що потече, мали кудись вийти, інакше коржі здуються бульбашкою і відірвуться один від одного.
Дехто скаже — навіщо перевертати, нехай готується з одного боку довше. Ні, бо верхній корж без контакту зі сковородою і без прямого жару так і залишиться сирим тістом, хай скільки чекайте. Перевернути — єдиний спосіб пропекти обидва боки за розумний час.
Борошно — звичайне пшеничне, просіяне не для ритуалу, а щоб розбити злежані грудочки і впустити повітря, яке потім допоможе дріжджам підняти тісто рівномірно. Сухі швидкодіючі дріжджі в рецепті — половина пакетика, і це нормально: тісто тут не має мета вирости вдвічі, йому потрібна лише легка еластичність, щоб розкочуватись тонко і не рватися під начинкою.
Холодна вода і молоко разом — це баланс: вода не дає тісту стати занадто м'яким і липким, молоко додає м'якості скоринці й трохи смаку. Якщо молока немає — замініть водою, критерій простий: рідина без власного сильного смаку, яка просто зволожує борошно. Цукор тут не для солодкості, а для дріжджів — їм потрібно щось їсти, щоб почати працювати, хай і мляво на такій малій кількості.
Олія в тісті — будь-яка рослинна без власного запаху підійде не гірше за оливкову, вона просто пом'якшує структуру, щоб корж не ламався при розкочуванні і защипуванні краю. А от олія для змащування сковороди — тут олив'єва має смисл, бо контактує прямо з тістом і дає той самий легкий смак, який ми й шукаємо в слові "фокачча". Паперовий рушник для змащування — не чистота заради чистоти, а спосіб дати тонкий рівний шар, без якого тісто або прилипне, або плаватиме в надлишку жиру.
Скаморца тут обрана не випадково: цей сир плавиться м'яко, без розшарування на олію й гуму, як буває з деякими твердими сирами під довгим нагрівом. Якщо скаморци нема — беріть будь-який сир, що плавиться рівно і тягнеться, а не кришиться сухими крихтами. Шинка додає солі й м'ясного смаку без потреби щось готувати заздалегідь — вона вже готова, їй лише треба прогрітися.
Два коржі різного розміру — не помилка і не естетика. Менший лягає зверху і має запас тіста по краях, щоб його можна було завернути й защипнути з більшим, інакше при перевертанні весь сир і сік від шинки витече на сковороду, і ви отримаєте не фокаччу, а млинець з підгорілою плямою посередині. Защипування — це, по суті, та сама механіка, що й у вареника: шов тримає начинку всередині під тиском пари.
Готовність визначайте не за хвилинами з рецепту — вони лише орієнтир знизу, — а за кіркою: низ повинен стати рум'яним, не бліднопшеничним, а з ознаками підсмаженості, і тільки тоді перевертайте. Друга сторона готується швидше, бо тісто вже прогріте й сир усередині вже почав плавитись — тому й час менший. Якщо кришка сковороди скляна, вам простіше: бачите, як з'являється пар і як сир починає "дихати" по краях — це і є сигнал, що всередині все вже готово.
Ще від Liam Murphy
·