Фото від ШІСанґвіначчо дольче
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 250 мл Молоко
- 35 г Какао-порошок
- 20 г Кукурудзяний крохмаль
- 100 г Цукор
- 1 ч. л. Кориця
- 50 г Чорний шоколад
- 15 г Вершкове масло розтоплене
Кроки
У мисці з'єднуємо сухі інгредієнти: просіюємо какао-порошок і кукурудзяний крохмаль, додаємо корицю та цукор, перемішуємо вінчиком.
Тонкою цівкою, невеликими порціями, вливаємо молоко, ретельно розмішуючи, щоб отримати однорідну масу без грудочок.
Переливаємо суміш у невелику каструлю і варимо на слабкому вогні, постійно помішуючи.
10 хвДодаємо нарізаний шматочками чорний шоколад і розтоплене вершкове масло, перемішуємо до повного розчинення.
Якщо крем надто швидко густіє, знімаємо каструлю з вогню і продовжуємо перемішувати до однорідної консистенції.
Переливаємо санґвіначчо в неглибоку ємність, накриваємо харчовою плівкою впритул до поверхні крему і даємо охолонути при кімнатній температурі, а потім у холодильнику.
Санґвіначчо — це, по суті, шоколадний заварний крем, тільки без яєць: густину тут тримає кукурудзяний
крохмаль, а не білок. Італійці так готують одну з найстаріших своїх солодких страв — ще до того, як у кондитерській з'явилося бланманже з желатином. Крохмаль працює інакше, ніж яйце: він не згортається, а набрякає і зв'язує воду, тому крем не можна "передержати" до крупинок — він або ще рідкий, або вже густий, третього не дано.
Головне тут — вогонь і терпіння, а не хронометраж. "Слабкий вогонь" означає:
молоко з крохмалем не повинно кипіти бульбашками, бо крохмаль почне густіти нерівномірно — знизу вже кисіль, зверху ще рідина, і доведеться місити грудки. Вам потрібне рівномірне, повільне прогрівання всієї маси, і для цього рука з ложкою працює без зупинки, а не час від часу зазирає в каструлю.
Дехто каже — чим довше варити, тим гущий крем. Ні: густина тут визначається не часом, а температурою й кількістю крохмалю, яку ви вже відміряли на початку. Варити довше — не зробить його гущим, тільки ризикне пригоріти дно. Десять хвилин — це нижня межа, орієнтир для руки, а не секундомір: справжня ознака готовності — крем починає важко стікати з ложки, лишаючи слід, а не стікати струмком.
На шість людей цього вистачить на невеликі порційні креманки — страва густа й солодка, десертна ложка тут важливіша за велику тарілку.
Какао-порошок і чорний
шоколад тут роблять різну роботу, хоч обидва темні. Какао дає основний смак і легку гіркуватість, розчиняючись у рідкій суміші на самому початку. Шоколад додається вже в гарячий крем не заради смаку — заради жиру і какао-
масла, які роблять текстуру гладкою, майже глянцевою. Якщо шоколаду немає — можна обійтись більшою кількістю какао і трохи більшим маслом, але блиску такого вже не буде.
Кукурудзяний
крохмаль тут — не випадковий вибір. Він густіє при нижчій температурі, ніж пшеничне борошно, і дає прозорішу, менш "борошняну" текстуру — саме те, що потрібно для десертного крему, а не для соусу. Картопляний крохмаль теж підійде за тим самим принципом — головне, щоб це був чистий крохмаль, а не суміш із борошном.
Молоко вливають тонкою цівкою в суху суміш, а не навпаки, щоб крохмаль і какао встигли розійтися в невеликій кількості рідини, а не злиплись грудкою, яку потім довелось би продавлювати крізь сито. Це та сама причина, чому манну кашу радять сипати в молоко тонким струменем — тільки тут навпаки, бо какао й крохмаль бояться грудкуватись у великому об'ємі рідини.
Корицю кладуть не для аромату спецій, а щоб зняти прямолінійну солодкість цукру й какао — вона тут працює як сіль у солоних стравах: непомітно, але без неї смак плаский. Якщо кориці немає — ванільний
цукор чи дрібка меленого кардамону зроблять те саме, аби тільки не перекрити шоколад.
Вершкове масло вводять наприкінці, разом із шоколадом, уже поза активним вогнем — так жир лишається жиром, а не википає й не розшаровується. Заміна проста: будь-яке вершкове масло без домішок рослинних жирів, бо margarine дасть маслянистий присмак замість вершкового.
Плівка впритул до поверхні — це не естетика, а боротьба з тим, що в будь-якому кремі на крохмалі утворюється суха плівка там, де є контакт із повітрям. Щільний дотик плівки до крему не дає волозі випаровуватись нерівномірно, і охолодження при кімнатній температурі перед холодильником потрібне з тієї ж причини: різкий перепад температур змушує крем "спітніти" і пустити воду зверху.
Ще від Kofi Asante
·