Фото від ШІТальятелле з копченим лососем і цибулею-порей
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Зелень
- 150 г Копчений лосось
- 2 од. Цибуля-порей
- 30 г Вершкове масло
- 20 г Рікота або 200 мл вершків
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Петрушка за смаком
- 1/2 склянка Біле вино
Кроки
У сковороді розігріти вершкове масло, додати цибулю-порей і тушкувати на повільному вогні
10 хвДодати копчений лосось, нарізаний кубиками або смужками, влити біле вино і дати алкоголю випаруватися
Вмішати рікоту, попередньо розм'якшену водою з-під пасти (або замість рікоти влити вершки)
Посолити, додати чорний перець і посипати петрушкою
Відварити тальятелле до стану аль денте у підсоленій воді, злити і перекласти у сковороду з соусом
Перемішати, прогріти кілька секунд на вогні й подавати
Тальятелле з копченим 
лососем і 
цибулею-порей — це соус, який робить сама риба, якщо їй не заважати. Лосось уже солоний, уже копчений, уже готовий — ваша робота тут не варити, а зібрати все разом так, щоб ніхто один компонент не задавив інший.
Складність тут не в техніці, а в терпінні до цибулі-порею: її треба тушкувати довго й тихо, поки вона не стане м'якою і солодкуватою. Якщо поспішити — отримаєте хрустку цибулю в вершковому соусі, і це вже не той смак.
Вийде у будь-кого, в кого вистачить духу не смажити порей на сильному вогні «щоб швидше». Страва на чотирьох, готується швидше, ніж встигає скипіти вода на тальятелле — і це правда, не реклама.
Цибуля-порей тут не для гостроти, а для солодкості й тіла соусу — вона заміняє цибулю репчату там, де репчаста була б занадто різкою поруч із рибою. На повільному вогні, в 
маслі, вона віддає воду й цукор, стає м'якою, напівпрозорою. Якщо вогонь сильний — порей встигне підгоріти по краях раніше, ніж розм'якне всередині, і ви отримаєте гіркуватий присмак замість солодкого. Орієнтир — колір і м'якість, а не секундомір: 10 хвилин — це нижня межа, не присуд.
Копчений лосось кладіть уже нарізаним — кубиками чи смужками, як вам зручніше їсти. Важливо: він уже готовий, його не варять, а лише прогрівають, інакше текстура стане гумовою, а аромат копчення випарується разом із вологою. Тому лосось іде в сковороду після порею, а не разом із ним.
Біле 
вино тут не для смаку вина, а для кислоти, яка розрізає жирність масла й риби. Алкоголь має випаруватися — ви побачите, коли рідина перестане пахти спиртом і почне пахти просто вином. Якщо вина немає, підійде будь-яка суха біла рідина з кислинкою без власного яскравого смаку — навіть трохи лимонного соку з водою, хоч це вже не те.
Рікота чи вершки — це питання текстури, не принципу. Рікота, розведена водою з-під пасти, дає легший, менш ситний соус; вершки — густіший і жирніший. Крохмальна вода з-під пасти тут важлива сама по собі: вона допомагає соусу обійняти тальятелле, а не стекти на дно тарілки. Лийте її потроху, дивлячись, як соус тягнеться — якщо занадто рідкий, додайте ще трохи рікоти чи вершків, якщо густий — ще трохи води.
Сіль кладіть обережно й наприкінці: лосось копчений, він уже сам достатньо солоний, і головна помилка тут — пересолити за звичкою, не спробувавши. Чорний 
перець і 
петрушка — це вже про свіжість і запах наостанок, їх кладуть, коли вогонь майже вимкнено.
Тальятелле варіть до аль денте — трохи твердіше, ніж здається готовим, бо вони ще секунд кілька дійдуть у гарячому соусі на сковороді. Переклали з каструлі одразу, без зайвого зливання в друшляку надовго: макаронини повинні принести трохи своєї води з собою, вона й доведе соус до потрібної консистенції.
Ще від Inès Lambert
·