Фото від ШІПаста з песто з тунця, в'ялених томатів і вершкового сиру
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 320 г Макарони
- 150 г Тунець
- 160 г Вершковий сир
- 10 од. В'ялені томати
- Сіль за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Відварюємо в підсоленій воді макарони, обираючи коротку форму.
Готуємо песто: у блендері з'єднуємо тунець і в'ялені томати та подрібнюємо до однорідності.
Додаємо трохи води з-під пасти і подрібнюємо, щоб отримати кремову консистенцію.
Відціджуємо готову пасту, залишивши частину води з-під варіння.
Виливаємо песто до пасти і вимішуємо, підливаючи воду, щоб соус рівномірно обволік макарони.
Додаємо вершковий сир і оливкову олію, перемішуємо до однорідності.
Викладаємо на тарілки і прикрашаємо свіжим листям базиліка.
Це 
паста на двадцять хвилин, коли треба нагодувати чотирьох, а часу на справжній соус немає. Соус тут взагалі не варять — його збирають у блендері з того, що є в банці й пачці, і від того він не гірший, просто інший жанр.
Вийде чи ні — вирішується не на плиті, а біля раковини, коли ви зливаєте пасту. Головна помилка — вилити всю воду до останньої краплі. Крохмальна вода з-під пасти тут не для краси, а єдиний спосіб розрідити густий тунцево-томатний перемел до стану соусу, а не пасти для бутербродів. Немає води — немає соусу, є суха грудка з макаронами навколо.
Дехто каже: песто — це завжди базилік, часник, кедрові горіхи. Ні, бо слово «песто» означає спосіб — «розтерте», а не склад. Італійці самі роблять десятки варіантів залежно від регіону й сезону, і 
тунець із томатами тут цілком у традиції: взяли те, що довго зберігається в коморі — консервовану рибу, 
в'ялені на сонці помідори — і зробили з того соус, коли свіжого базиліка під рукою не було. Це не зрада песто, це його економічна логіка.
Макарони варіть у воді солоній, як морська — не на око, а щоб скуштувати й відчути 
сіль ще до того, як вона дійде до соусу. Коротка форма потрібна не для краси тарілки: вона ловить густий соус всередину й на ребрах, а довга стрічка з таким важким перемелом просто ковзає і лишається голою.
Тунець беріть консервований у власному соку або 
олії — олія навіть краще, бо додає соусу жирності й блиску без зайвої пляшки. Якщо риба в маслі занадто сухо віджата — не страшно, вода з-під пасти все одно витягне консистенцію на потрібний рівень.
В'ялені томати — не свіжі помідори, і це принципово. Свіжий помідор дає воду й кислотність, в'ялений — концентрований смак і трохи солодкості, бо вся зайва волога з нього вже пішла при в'яленні. Якщо у вас тільки в'ялені томати в сухому вигляді, а не в олії — заздалегідь замочіть у теплій воді на кілька хвилин, інакше блендер їх просто ганятиме по колу, а не подрібнюватиме.
Вершковий 
сир додається в кінці, не раніше — він тут не учасник подрібнення, а загущувач і пом'якшувач смаку. Тунець з томатами разом дають доволі різку, солону, трохи кислу суміш, і вершковий сир її округлює, забирає гостроту кутів. Будь-який м'який сир без вираженого власного смаку підійде — маскарпоне, наприклад, зробить соус ще ніжнішим.
Олія в рецепті — оливкова за замовчуванням, але критерій простий: підійде будь-яка олія без власного різкого запаху, яка не битиметься зі смаком риби й томатів. Соняшникова рафінована теж спрацює, просто дасть менш виразний середземноморський відтінок.
Базилік наприкінці — не прикраса заради фотографії, а свіжа гірчинка й аромат, яких бракує в соусі з консервів і сухих томатів. Якщо його немає — страва не завалиться, просто буде трохи пласкішою на фініші, і це нормально, не кожен раз усе має бути ідеально.
Ще від Luca Martelli
·