Фото від ШІСтейки тунця з ароматними травами й лимоном
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 4 од. Тунець
- 3 ст. л. Панірувальні сухарі
- 1 ст. л. Сушені трави
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1 од. Лимон
- Оливкова олія за смаком
- 1 ч. л. Петрушка
Кроки
Змішати панірувальні сухарі з сумішшю дрібно нарізаних трав, щіпкою солі та свіжомеленим чорним перцем.
Додати терту цедру лимона.
Змастити стейки тунця оливковою олією, а потім обваляти з усіх боків в ароматизованих сухарях.
Розігріти гриль-сковороду або пательню.
Швидко обсмажити стейки тунця з обох боків до внутрішньої температури 63 °C.
Подавати з вінегретом з оливкової олії, лимонного соку та петрушки.
Тунець — це не курка і не свинина, яку можна «на всякий випадок» потримати довше. М'ясо тунця щільне, темно-червоне, і при нагріванні швидко втрачає вологу — волокна стискаються й виштовхують сік, як губка, яку викрутили. Тому все, що тут відбувається, крутиться навколо одного: не дати стейку прожаритися наскрізь.
Паніровка з трав і цедри — не прикраса. Вона бере на себе контакт з гарячим металом, трохи захищає поверхню і дає рум'яну хрустку скоринку швидше, ніж голе м'ясо встигло б її утворити. Усередині при цьому лишається майже сире — і це задумано, а не недогляд.
Вийде страва тоді, коли ви не злякаєтесь рожевої серединки. Якщо боїтесь — краще взагалі не братись за тунця, бо проварений наскрізь він перетворюється на сухі ошурки, і ніякий вінегрет це вже не врятує.
Тунець беріть товстий, грам по 150–180 на стейк, інакше серединка просто не встигне лишитись рожевою — тонкий кусень проскочить обидві стадії за ті ж секунди. Свіжий тунець пахне морем, а не рибою; якщо пахне різко — це вже не той продукт, з яким варто возитись із цедрою й вінегретом.
Сухарі беріть звичайні, без присмак — тут вони лише носій для трав і цедри, їм не треба власного смаку, щоб не перебивати
лимон. Трави — що маєте: тим'ян, розмарин, базилік, навіть
петрушка підійде, головне — дрібно нарізані, щоб прилипали рівним шаром, а не осипались шматками.
Цедра — саме тертий верхній шар шкірки, без білої частини під нею: вона гірчить. Знімайте дрібною тертою, і робіть це перед тим, як різати лимон для соку — так жоден шматочок цедри не піде в смітник даремно.
Оливкова
олія тут двічі: спочатку як клей для паніровки, потім — основа вінегрета. Для обмазування стейка підійде будь-яка олія без власного яскравого запаху, бо вона просто тримає сухарі; а от у вінегрет краще саму оливкову, бо там її смак і є половина заправки разом з лимонним соком та петрушкою.
Сковороду розігрівайте добряче — настільки, щоб шкварчало одразу при контакті, інакше сухарі встигнуть розмокнути й відпадуть, замість схопитись у скоринку. На звичайній плиті це означає: сухий чавун чи товстодонна пательня, без масла в самій посудині — олія вже на рибі.
63 °C внутрішньої температури — це орієнтир на межі, за якою тунець із рожевого стає сірим і сухим. Без термометра орієнтуйтесь на час з обох боків, рахуючи секунди, а не хвилини, і довіряйте тому, що бачите по краю стейка: він має залишатись темним ближче до центру.
Ще від Kofi Asante
·