Фото від ШІКурка по-селянськи
Інгредієнти
- 450 г Ціла курка шматками
- 15 од. Очищені помідори черрі
- 1 склянка Оливкова олія
- 0,5 од. Цибуля
- 1 од. Болгарський перець червоний
- 1 од. Болгарський перець зелений
- 1 од. Болгарський перець жовтий
- 1 од. Баклажан
- 1 од. Картопля
- Розмарин за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Розігрійте оливкову олію у сковороді з високими бортами.
Викладіть нарізану кубиками картоплю, цибулю та курку. Обсмажуйте на середньому вогні до золотистої скоринки.
Додайте нарізаний болгарський перець і готуйте, доки овочі не стануть м'якими.
Додайте помідори черрі, розмарин і сіль. Готуйте до повної готовності — температура має досягати 74°C.
Перемішайте всі інгредієнти і подавайте одразу.
Це селянська страва в чесному розумінні слова — не делікатес, а спосіб нагодувати двох людей тим, що є в холодильнику і в погребі: трохи 
курки, 
картоплина, 
перець усіх кольорів, що знайшлися, 
баклажан, жменя черрі. Назва «по-селянськи» тут не для краси — так готували, коли м'яса небагато, а рота нагодувати треба, і овочі витягують страву в ситість.
Вийде чи ні — залежить не від рецепта, а від того, чи дасте ви курці спокій на сковороді перших кілька хвилин. Якщо почнете совати шматки одразу — отримаєте варену курку в своєму соку, бо волога не встигне випаруватись і м'ясо просто парко тушкуватиметься замість смажитись. Дайте скоринці утворитися — тоді й колір буде, і смак.
Друга точка ризику — картопля разом з куркою в одній сковороді. Картопля готується довше за овочі й перець, тож її треба класти першою і дати фору в часі, інакше болгарський перець стане кашею, поки картопля ще хрумка всередині.
Курка тут — не головна дійова особа, а швидше привід. 450 г на двох — це небагато, і саме тому важливо не загубити її серед овочів. Шматки мають бути не надто дрібні, інакше вони висохнуть швидше за годину, коли готуватимуться.
Болгарський перець трьох кольорів — це не примха, а те, що в селі й виростало: червоний, жовтий, зелений лежали поряд на грядці, і господиня брала те, що під рукою. Для смаку різниці між кольорами майже нема, різниця — в зрілості: зелений трохи гіркуватий і жорсткіший, жовтий і червоний солодші й м'якші. Якщо один з кольорів не знайшли — беріть будь-який, страва не стане гіршою.
Баклажан у списку інгредієнтів є, а в кроках — ні. Це не помилка автора рецепта, яку варто виправляти навмання: якщо кладете його, ріжте так само кубиками, як картоплю, і додавайте разом з нею — йому теж треба часу, щоб стати м'яким, а не схопитись зверху й лишитись щільним усередині.
Помідори черрі пакіно — це дрібні, щільні, солодкуваті помідори. Якщо таких немає — беріть звичайні черрі, тільки трохи стигліші, бо саме стиглість дає той кислий сік, який заміняє соус. Класти їх треба в кінці: довге тушкування перетворить їх на кашу, а тут вони мають лишитись цілими, лопнувши тільки трохи.
Олія в рецепті — оливкова, і тут вона не для запаху, а для того, щоб витримати температуру смаження без гіркоти. Якщо олії без присмаку олив немає — підійде будь-яка олія без власного запаху, просто частину італійського характеру страва втратить.
Готовність курки перевіряється не оком і не хвилинами, а температурою в середині шматка — 74°C, це той поріг, після якого м'ясо гарантовано безпечне. Якщо термометра немає — ріжте найтовщий шматок: сік має бути прозорим, а м'ясо — без рожевого відтінку біля кістки. 
Розмарин кладіть ближче до кінця: довге кипіння виварює з нього ефірні олії, і лишається тільки гіркота без аромату.
Ще від Matteo Brandt
·