Фото від ШІСангрія біла
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Вичавлюємо сік з одного лимона і одного апельсина, проціджуємо через дрібне сито.
Другий лимон і другий апельсин нарізаємо разом зі шкіркою: половину — тонкими скибочками, половину — дрібними кубиками.
Нектарини миємо, видаляємо кісточки й нарізаємо дрібними кубиками.
Диню розрізаємо навпіл, видаляємо насіння, зрізаємо шкірку, вирізаємо м'якоть.
Наливаємо просекко у велику миску, додаємо цукор і розмішуємо до повного розчинення.
Додаємо гвоздику й палички кориці, перемішуємо, потім вливаємо проціджений сік.
Додаємо всі нарізані фрукти і перемішуємо.
Вливаємо горілку і перемішуємо кілька хвилин.
Ставимо сангрію в холодильник на 5-6 годин.
360 хвПодаємо охолодженою у келихах, рівномірно розподіляючи фрукти та рідину.
Сангрія — це не коктейль, це спосіб продати вино, яке вже почало втомлюватися. В Іспанії так рятували кислувате, не найкращого врожаю вино: 
цукор, фрукти й холод прибирали різкість, а дешевий напій ставав святковим. Тут та сама логіка, тільки замість тихого вина — просекко, і це міняє все: бульбашки тримають аромат фруктів зверху, не дають йому втонути в рідині.
Головна небезпека цього рецепта — не смак, а час. П'ять-шість годин у холодильнику — це не забаганка, це механізм: цукор і цитрусовий сік повільно витягують сік і ароматичні олії з шкірки 
лимона й 
апельсина, 
гвоздика й кориця встигають віддати запах, а не просто поплавати поруч. Якщо поставити на годину й подати — вийде просто просекко з нарізаними фруктами в мисці, непогано, але не те.
Вийде це практично завжди, бо провалити тут нічого: головне — не полінуватися почекати і не покласти гвоздики жменю замість п'яти-шести штук, бо вона тягне на себе смак швидше за все інше в цій мисці.
Диня тут не для краси, а для соковитості — вона під холодом і цукром пускає більше соку, ніж будь-який інший фрукт у мисці, і цей сік розбавляє напій природно, без зайвої води з-під крана. Беріть стиглу, м'яку на натиск біля хвостика — недостигла просто лежатиме кубиками й нічого не віддасть.
Нектарини можна замінити персиками — різниця тільки в шкірці, яка в нектарина гладенька й не заважає різати разом з м'якоттю. Головне, щоб кісточка легко відходила, інакше будете довбати фрукт, а не нарізати.
Лимон і апельсин розділені не випадково: один іде тільки соком, проціджений через дрібне сито, щоб у келиху не плавали кісточки й м'якоть — це той дефект, який псує враження від напою, навіть якщо смак бездоганний. Другий лимон і апельсин ріжуться разом зі шкіркою, бо в шкірці — ефірні олії, і саме вони за ці шість годин у холоді переходять у рідину й дають той гіркувато-свіжий відтінок, який відрізняє сангрію від просто компоту з вином.
Цукор — не для солодкості як такої, а для балансу: він гасить кислотність лимона й апельсина і витягує сік із фруктів осмосом, тим самим механізмом, яким сіль витягує воду з капусти на квашення. 140 г на літр просекко — це орієнтир, не закон: якщо просекко у вас сухе, можна трохи більше, якщо напівсолодке — зменшуйте, інакше вийде приторно.
Гвоздика й кориця — спеції, які традиційно йшли в зимову сангрію, бо грали роль глінтвейну в холодну пору. Тут вони лишаються за звичкою і працюють добре, але якщо боїтеся перебити фруктовий аромат, зменшіть кориці до двох 
паличок — різниця буде відчутна.
Горілка — це міцність, не смак. Будь-який нейтральний алкоголь градусів 40 підійде так само: бренді дасть свій присмак, а чистий спирт у малій кількості — ні. Тут головне не переборщити, бо 70 мл на літр просекко — це ще легка сангрія, а не привід для головного болю зранку.
Ще від Tomás Ferreira
·