Жовта карі-паста для азіатських стравФото від ШІ

Жовта карі-паста для азіатських страв

Порцій: 1 Підготовка 15 хв Приготування 30 хв Основи

Інгредієнти

Кроки

  1. Підготуйте всі інгредієнти, щоб вони лежали напоготові на дошці для нарізання.

  2. Насолоджуйтесь ароматом тим часом – він справді неперевершений і чуттєвий!

  3. Обсмажте спеції (зіру, корицю, коріандр, гвоздику, кардамон і чорний перець горошком) на сухій сковороді на середньому вогні, постійно помішуючи, доки спеції не почнуть поширювати свій чудовий аромат по всій кухні.

    3 хв
  4. Покладіть обсмажені спеції у ступку і розітріть до дуже дрібного помелу.

  5. Звідси можна або скласти всі інгредієнти у більшу ступку і протягом півгодини-години із задоволенням розтирати власну карі-пасту – це ароматно (і трохи важко для рук),

  6. – або скласти все у блендер/кухонний комбайн і добре перемолоти, доки не вийде найсмачніша паста.

  7. Я поєдную обидва способи: спочатку використовую ступку, а потім перекладаю все у свій комбайн bamix. Це швидко, просто, і результат виходить чудовий.

  8. Баночка жовтої карі-пасти зберігається у холодильнику близько 2 тижнів, або її можна заморозити невеликими порціями, щоб завжди мати під рукою все необхідне для смачної тайської страви.

  9. З одного рецепту виходить одна баночка жовтої карі-пасти, якої вистачить на 3-4 різні рецепти, де жовта карі-паста є частиною списку інгредієнтів.

Жовта карі-паста — це запас, а не страва. Ви витрачаєте годину одного вечора, щоб потім за п'ять хвилин мати основу для супу, маринаду чи обсмажки на тиждень вперед. Різниця між цією пастою і тайською за два долари з банки — у тому, чи відчуваєте ви галангал і лемонграс окремо, а не як загальний "азіатський" запах.

Вийде вона чи ні — вирішується на етапі сухого обсмажування спецій, а не на етапі перемелювання. Якщо кмин і коріандр просто нагріються, а не розкриються — паста вийде прісною, скільки часу її потім не товчіть. А якщо спеції підгорять — гіркота увійде в усе, що ви на цій пасті потім готуватимете, і виправити це вже не можна.

Дехто каже: навіщо смажити спеції, якщо все одно все в одну пасту йде. Ні, бо ефірні олії в кмині й коріандрі замкнені в оболонці зерна, і розкриваються вони тільки від тепла. Сире зерно дає пил, смажене — аромат.

Спеції — кмин, коріандр, гвоздика, кориця, кардамон, перець горошком — це не смак, а каркас запаху. Їх смажте на сухій сковороді без олії: олія тут тільки заважає, бо прогріває зерно нерівномірно, через масляну плівку. На сухому металі тепло йде прямо в зерно. Орієнтир готовності — ніс, а не годинник: щойно запах стає густим і трохи горіховим — знімайте. Пропустите цей момент на хвилину — і горіхове стане паленим, назад не повернете.

Галангал, імбир і куркума — три різні корені, і міняти їх один на одний не варто, хоч виглядають схоже. Галангал дає гостру, майже хвойну нотку, якої в імбирі нема зовсім — це не "гострий імбир", а зовсім інша рослина. Якщо галангалу немає — краще збільшити імбир, ніж класти сухий галангал: сухий дає пил, а не смак. Куркуму чистьте в рукавичках, якщо не хочете жовтих рук на два дні — це не забобон, а барвник куркумін, який фарбує шкіру так само, як фарбує страву.

Лемонграс ріжте справді дрібно: стебло волокнисте, і крупний шматок у готовій страві потім виловлюють з тарілки, як кісточку з риби. Якщо лемонграса немає зовсім — заміни рівноцінної нема, тут чесно скажу: цедра лайма наблизить цитрусову ноту, але ту саму трав'яну свіжість не дасть ніщо.

Чилі-перці видаляйте з насінням разом з білими перетинками всередині — саме в перетинках, а не в насінні, сидить капсаїцин, і саме звідти йде гострота. Хочете м'якше — вичищайте ретельніше, хочете гостріше — лишіть трохи перетинок.

Молоти можна в ступці або в блендері — різниці в смаку майже немає, різниця в терпінні. Ступка довше, зате масу можна контролювати рукою: відчуваєте, де ще є волокно лемонграса чи галангалу, і додавлюєте саме туди. Блендер швидше, але на малому обсязі часто ганяє пасту по стінках, не захоплюючи ніж — тоді допомагайте ложкою або додайте краплю олії, щоб маса зчепилась.

Готову пасту розкладіть по маленьких ємностях чи навіть по кубиках для льоду і заморозьте — так дістаєте рівно стільки, скільки треба на один казан, а не розморожуєте й заморожуєте знову весь запас, що псує аромат швидше за будь-що інше.

Ще від Daniel Okoye

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu