Фото від ШІКоппетте з кремом із йогурту, інжиром і медом
Інгредієнти
- 10 од. Інжир
- 30 г Цукор
- 1 од. Лимонна цедра
- 2 ст. л. Лимонний сік
- 500 г Грецький йогурт
- 2 ст. л. Мед
- 0.5 склянка Лимончелло
- 0.5 склянка Вода
- 2 ч. л. Екстракт ванілі
- 100 г сухе печиво
Кроки
Ретельно вимиваємо стиглий інжир і знімаємо з нього шкірку. Пару плодів відкладаємо для прикраси, решту нарізаємо дрібними шматочками.
Перекладаємо нарізаний інжир у сковороду, додаємо цукор і лимонний сік. Карамелізуємо на слабкому вогні, поки не утвориться густа маса.
Для крему змішуємо грецький йогурт із медом, тертою лимонною цедрою та екстрактом ванілі, добре перемішуємо до однорідності.
У великій мисці з'єднуємо лимончелло з водою.
Занурюємо сухе печиво в цю рідину й викладаємо на дно обраних креманок.
Зверху викладаємо шар йогуртового крему, а на нього — карамелізований інжир.
Продовжуємо формувати шари, чергуючи печиво, йогуртовий крем і карамелізований інжир, поки не заповнимо креманки.
Переставляємо десерт у холодильник щонайменше на 30 хвилин, щоб усі смаки поєдналися.
30 хвПеред подачею прикрашаємо креманки свіжими скибочками інжиру та листочками м'яти.
Це тірамісу на канікулах в Італії південніше, там де замість какао — 
інжир, а замість маскарпоне — грецький 
йогурт. Суть та сама: печиво просочується рідиною, крем його тримає, а холодильник робить з купи окремих продуктів один десерт. Складність тут не кулінарна, а організаційна — встигнути, поки інжир не википів у камінь, а йогурт не розтанув у 
воду.
Вийде майже напевно, якщо не поспішати на двох місцях: карамелізації інжиру і часі в холодильнику. Інжир — не той продукт, з яким можна відійти на п'ять хвилин «я зараз», бо 
цукор з 
соком перетворюються на карамель різко, не поступово. А холодильник — це не формальність для галочки, а частина рецепта: без нього у вас буде шарований десерт, а не коппетта.
Дехто каже — свіжий інжир можна замінити варенням з інжиру, і буде швидше. Ні, бо варення вже готове до солодкого й м'якого, а тут вам потрібна консистенція, яка тримає форму шаром, але ще має текстуру шматочків — варення це розмазує в кашу, і крем з ним попливе.
Інжир беріть стиглий, майже м'який на дотик — твердий плід просто не встигне розпастися в карамель за ті хвилини, що ви даєте йому на сковороді. Знімаємо шкірку не з примхи: вона груба й не розм'якшується разом з м'якуззю, і в готовому десерті відчувається окремими ниточками — дрібниця, яка псує враження від ніжного крему.
Карамелізація на слабкому вогні — це не про те, щоб "не підгоріло", хоча і про це теж. На слабкому вогні цукор встигає розчинитись у соку й воді з плодів поступово, обволікаючи шматочки інжиру, а не різко плавитись по краях сковороди. Ознака готовності — маса густішає й тягнеться, а не розтікається рідиною. Якщо побачили, що вода википіла, а цукор почав темніти по краю — знімайте, бо далі піде гіркота, а не карамель.
Йогурт беріть справді грецький, щільний — той, що тримає ложку стоячи. Якщо у вас звичайний питний йогурт, крем просто стече між шарами печива, і коппетта перетвориться на суп. 
Мед тут не стільки солодить, скільки додає в'язкості й того медового духу, якого цукор не дає. Лимонна 
цедра — не прикраса для вигляду, а те, що ріже приторність меду й робить крем свіжим, а не нудотним.
Лимончелло з водою — це просто просочення, за тим самим принципом, що кава з лікером у класичному тірамісу: алкоголь дає аромат і трохи гіркоти, вода розбавляє градус і не дає печиву розмокнути до кашки. Немає лимончелло — беріть будь-який цитрусовий лікер або просто воду з лимонним соком і ложкою цукру, суть просочення не зміниться, зміниться тільки глибина аромату.
Сухе печиво — савоярді, якщо знайдете, або будь-яке сухе бісквітне печиво без крему й начинки. Головний критерій — воно має бути пористим і не розсипатись у пил, інакше не вбере рідину рівномірно, а розкисне з одного боку й лишиться сухим з іншого. Занурюйте швидко, на секунду-дві: печиво повинно встигнути напитись, а не перетворитись на кашу в руках.
Півгодини в холодильнику — це нижня межа, не вигадка для форми. За цей час крем встигає трохи стабілізуватись, а аромати інжиру, лимончелло й 
ванілі перестають жити кожен своїм життям і починають пахнути одне одним. Якщо у вас є зайва година — дайте десерту постояти довше, гірше не стане, тільки краще. Терпіння тут не менший інгредієнт, ніж інжир чи йогурт.
Ще від Inès Lambert
·