Інжир

Інжир — плід дивний. Те, що ви їсте, насправді не зовсім плід у звичному розумінні: всередині цієї "груші" ховаються сотні крихітних квіток, і саме вони потім стають тими зернятками, що хрумтять на зубах. Інжир буває медово-солодким, аж липким — коли достигне, соку і цукру в ньому назбирується так багато, що годі втриматися.

Обирайте його на дотик: плід має бути м'яким, майже піддатливим під пальцями, але не розповзатися. Шкірка може тріскатися біля хвостика — це нормально, значить, плід налився соком під зав'язку. Запах — теплий, медовий, трохи бродильний. Якщо пахне кисло чи різко — це вже не інжир, а зіпсований продукт.

Дехто каже: чим твердіший інжир, тим свіжіший. Ні! Твердий інжир — це недостиглий інжир, і він так і не стане солодшим, лежачи у вас на столі. На відміну від бананів чи груш, інжир не дозріває після зривання — увесь свій смак він отримує ще на дереві.

Ця помилка призводить до простого: люди купують тверді плоди про запас, чекають, а отримують сухе розчарування замість соковитої солодкості. Купуйте інжир на сьогодні-завтра, не пізніше.