Фото від ШІПиріг «12 ложок»
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 3 од. Яйця
- 12 ст. л. Цукор
- 12 ст. л. Рослинна олія
- 12 ст. л. Молоко
- 12 ст. л. Борошно
- 16 г Розпушувач
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1/2 од. Лимонна цедра
- за смаком Цукрова пудра для посипання
Кроки
Розбийте 3 яйця у миску, додайте 12 ст. л. цукру і збийте міксером до світлої пишної маси.
Не припиняючи збивати, влийте 12 ст. л. рослинної олії в 2-3 прийоми, добре перемішуючи.
Поступово додайте 12 ст. л. молока, перемішуючи до однорідності.
Просійте 12 ст. л. борошна разом із розпушувачем і вмішайте в тісто.
Додайте ванільний ароматизатор і цедру половини лимона, перемішайте до однорідного тіста.
Вилийте тісто у змащену олією та присипану борошном форму діаметром 20-22 см.
Випікайте в розігрітій духовці: у режимі з конвекцією за 170 градусів 65-70 хвилин або у звичайному режимі за 180 градусів 70 хвилин.
70 хвЧерез 50 хвилин перевірте готовність дерев'яною шпажкою.
Остудіть готовий пиріг у формі, потім обережно дістаньте і перекладіть на тарілку.
За бажанням притрусіть цукровою пудрою і подавайте.
Пиріг «12 ложок» — це той рецепт, який рятує, коли треба спекти щось, а ваги в хаті нема, або вона лежить десь під забутими банками з крупами. Усе міряється однією ложкою: що 
яйце, що 
борошно, що 
олія — дванадцять разів туди, дванадцять разів сюди, і ніякої математики. Звідси й назва, і звідси ж — чому він у кожної господині виходить майже однаковий, хоч би вона ложку тримала хоч лівою рукою.
Вийде він чи ні — залежить не від точності вимірювання, а від того, скільки повітря ви вб'єте в тісто на самому початку. Яйця з цукром треба збити не «поки видно, що щось збивається», а до стану, коли маса реально побіліла і загусла — вона має стати схожою на крем, а не на жовту воду з бульбашками. Це той самий 
розпушувач, що й у бісквіті: механічний, не хімічний. Хімічний розпушувач у рецепті теж є, і він підстрахує, якщо яйця ви недобили, але розраховувати тільки на нього — це як підперезатись мотузкою в надії, що штани й так не впадуть.
Дехто каже — чим довше збивати яйця з цукром, тим пишніший пиріг. Ні, бо після певної межі піна починає опадати сама собою, і ви просто марнуєте час міксера. Орієнтир — колір і густина, а не годинник: маса побіліла, стала важкою, крапає стрічкою і не розтікається одразу — досить.
Головна небезпека цього пирога не в тісті, а у вашій духовці, яка вам бреше про температуру. Внутрішня термопара домашньої духовки рідко показує правду, тож нижня межа часу — орієнтир, а не вирок: перевіряти шпажкою треба раніше, ніж написано, і далі — за її словом, а не за годинником.
Яйця тут — не просто зв'язуюча речовина, а головний розпушувач. У цьому пирозі немає ні вершкового масла, яке збивають окремо, ні зайвих маніпуляцій — все тримається на бульбашках повітря, вбитих у жовтки з білками разом із цукром. Якщо яйця холодні з холодильника, вони гірше тримають піну — дайте їм постояти на столі хвилин двадцять, і міксер із ними впорається швидше й краще.
Олія замість масла — не економія і не забаганка моди, а звичайна логіка тіста без розтоплювання: рідка олія одразу змішується з рідким яйцем, без зайвого етапу «розтопити і остудити, щоб не зготувати жовток». Беріть будь-яку олію без власного запаху — тобто таку, що не перекриє ані 
ваніль, ані лимон; соняшникова рафінована годиться якнайкраще, бо її смак у готовому пирозі просто не відчувається.
Молоко можна замінити на кефір чи йогурт без цукру — тісто стане трохи щільнішим і з легкою кислинкою, яка добре працює з содою чи розпушувачем, роблячи текстуру ніжнішою. А ось воду замість молока лити не варто — пиріг втратить і м'якість, і той молочний смак, заради якого, власне, його й печуть, а не купують у магазині.
Борошно просівайте не для краси, а щоб розпушувач розподілився рівномірно по всій масі — інакше дістанете шматок пирога, що піднявся нерівно, з заглибленням чи горбом посередині. Це той самий дефект, що й «пиріг провалився в центрі» — найчастіше причина не в рецепті, а саме в нерівномірно вмішаному розпушувачі або в передчасно відкритих дверцятах духовки, коли тісто ще не «зафіксувалося».
Цедра лимона і ваніль — не для аромату взагалі, а для того, щоб перебити присмак сирого борошна й олії, який інакше відчується у свіжоспеченому тісті. Цедру знімайте тільки з жовтого шару шкірки, без білого — біле гірчить і тут буде зайвим. Немає лимона — апельсинова цедра чи навіть трохи кориці зроблять ту саму роботу: заб'ють прісноту тіста чимось живим.
Форму змащуйте і борошном посипайте не з обережності, а тому що тісто без масла на бортиках пристане до металу, і діставати пиріг доведеться по шматках. Остуджуйте його саме у формі — гарячий бісквітний корж ламкий, а охолоджений тримає форму сам, і тоді вже можна дістати і перекласти на тарілку, не боячись тріщини посередині.
Ще від Tomás Ferreira
·