Фото від ШІПлюмкейк зі спаржею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 6 од. Спаржа
- 200 г Борошно
- 100 мл Молоко
- 3 од. Яйця
- 100 г Козяча рікота
- 35 г Вершки
- 40 г Оливкова олія
- 16 г Розпушувач
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Розігріваємо духовку до 180 градусів у режимі верхнього й нижнього нагріву
Миємо спаржу, видаляємо тверду частину стебла і відварюємо цілими стеблами в підсоленій воді
Чекаємо, поки спаржа стане м'якою, зливаємо воду і залишаємо охолонути
10 хвЗбиваємо яйця міксером, доки маса не стане світлою і пінистою
Додаємо молоко, щіпку солі і чорний перець
Поступово додаємо просіяне борошно, щоб не утворилися грудочки
Продовжуємо збивати тісто міксером, доки воно не стане гладким
Додаємо вершки та оливкову олію
Додаємо просіяний розпушувач для солоної випічки і перемішуємо
Нарізаємо спаржу дрібними шматочками, додаємо до тіста разом із козячим сиром, нарізаним кубиками
Застеляємо форму папером для випічки або змащуємо маслом
Виливаємо тісто у форму і ставимо в розігріту до 180 градусів духовку
Випікаємо плюмкейк приблизно 45 хвилин, перевіряємо готовність дерев'яною паличкою
Виймаємо з духовки і даємо трохи остигнути перед вийманням з форми
Плюмкейк — це не десерт, хоч форма та сама, що й для кексу з родзинками. Тут солоне тісто, і це головне, що треба зрозуміти одразу: цукру немає, є 
сіль, 
перець і козячий сир, а 
розпушувач спеціально написано «для солоної випічки» — тому що в нього інший баланс кислоти, і якщо взяти звичайний содовий для солодкого, тісто або не підніметься як слід, або дасть присмак металу на тлі солі.
Вийде чи ні — вирішується на етапі 
спаржі й на етапі духовки, а не на етапі замісу тіста, тісто тут прощає майже все. Спаржу відварюють до м'якості не для краси, а щоб вона не тягнула вологу з тіста під час випічки і не залишилась сирою твердою ниткою всередині щільного кексу — там вона вже не довариться, жар не дійде так, як у відкритій воді.
Головний ризик — пересушити. Плюмкейк більше за об'ємом, ніж звичайний хлібний виріб такого ж розміру форми, бо в ньому 
яйця й 
вершки роблять м'якшу, вологішу структуру, і паличка — єдиний чесний суддя: не сухий метал означає недопечено, а мокре тісто на ній — ще рано виймати. Сорок п'ять хвилин — орієнтир, не вирок.
Готовий плюмкейк ріжуть не одразу з печі — гаряче тісто ще тримається на парі всередині, і ніж його мне. Дайте йому постояти, воно саме стане щільнішим і легше піддасться.
Борошно тут — каркас, а не головна дійова особа, тому просіювати його важливо не для забаганки, а щоб розпушувач розподілився рівномірно: грудка соди чи розпушувача в одному місці тіста — це гіркий спалах у шматку кексу, і більше ніде.
Яйця збивають до світлої піни, бо саме бульбашки повітря, вбиті в білок і жовток, тримають структуру, поки тісто не схопиться в духовці. Дехто каже — для солоної випічки можна й не старатись, збити абияк, все одно не бісквіт. Ні, бо саме пишність на старті компенсує вагу козячого сиру й шматочків спаржі, які тягнуть тісто вниз, і без повітря кекс осяде щільним млинцем.
Козячий сир тут не для екзотики, а тому, що він тримає форму при нагріванні й не розтікається, як, скажімо, м'який крем-сир — ви й надалі бачитимете шматочки, а не однорідну сирну масу. Якщо козячого немає, беріть будь-який розсільний сир із вираженою кислинкою й щільністю — фета теж піде, просто дайте їй стекти від зайвого розсолу.
Вершки й оливкова 
олія разом дають і жирність, і вологість, без якої тісто з таким борошном і яйцями вийде суховатим. Олія тут — «будь-яка без власного запаху», і якщо у вас немає оливкової — соняшникова рафінована годиться так само добре, тут не про смак оливки, а про жир у тісті.
Спаржу ріжуть дрібно після відварювання навмисно, а не до нього: ціле стебло варять, щоб вода дійшла рівномірно крізь усю товщину й серединка стала м'якою одночасно з поверхнею, а різана спаржа у воді розварилась би нерівномірно — краї вже кашею, середина ще волокниста.
Духовка на верхньому й нижньому нагріві без вентилятора — це чесна домашня норма, і 180 градусів тут межа, за якою поверхня кексу почне брунатніти швидше, ніж встигне пропектись середина — звідси й папір для випічки, він не про прилипання, а про рівномірніший контакт із металом форми.
Ще від Inès Lambert
·