Фото від ШІБаньєтто россо, п'ємонтський томатний соус
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 250 г Консервовані рублені томати
- 4 од. Анчоуси
- 1 ст. л. Каперси
- 2 зубчик Часник
- 1 пучок Базилік
- 3 од. подрібнений гострий перець цілі
- ½ од. Болгарський перець
- ½ од. Болгарський перець
- 1 од. Цибуля
- 3 ст. л. Петрушка
- ½ склянка Біле вино
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Розігрійте щедру столову ложку оливкової олії у сковороді.
Додайте часник, очищений від шкірки та зародка, подрібнені анчоуси, базилік, цілі перці чилі, каперси, болгарський і жовтий болгарський перець та подрібнену цибулю.
Увімкніть вогонь, перемішайте всі інгредієнти соусу, додайте петрушку та сіль за смаком, добре перемішайте.
Влийте очищені помідори в консервах і білий винний оцет.
Варіть баньєтто россо на повільному вогні щонайменше 40 хвилин, доки соус не набуде густої консистенції.
40 хвПоки соус ще гарячий, перекладіть його у блендер і добре збийте, щоб баньєтто россо стало однорідним.
Перекладіть соус у невеликий контейнер або банку і дайте охолонути.
Баньєтто россо — п'ємонтський родич нашого аджапсандалі чи болгарського лютениці, тільки замість перчиково-баклажанної основи тут
анчоуси та
каперси тягнуть
сіль і глибину, а помідори — тіло. У П'ємонті таким соусом поливають варену картоплю чи яйця, намазують на хліб — це не підлива до м'яса, це самостійна закуска, яку роблять раз і їдять тижнями.
Вийде чи ні — питання не техніки, а терпіння на одному-єдиному кроці: варити довго і на тихому вогні, поки з овочів і томатів не випарується зайва вода. Поспішите — отримаєте рідку кислу підливку замість густого соусу. Все решта тут прощає помилки: порядок закладання овочів не критичний, пропорції
перцю й
цибулі можна гнути під себе.
Головна пастка — анчоуси та каперси разом із оцтом дають багато солі й кислоти ще до того, як соус почне густіти. Якщо досолити на старті "на смак", у фіналі, коли вода випарується і смак сконцентрується, матимете пересолений соус. Сіль кладіть обережно, з запасом на концентрацію.
Анчоуси тут не риба, а прийом — так само, як рибний соус у тайській кухні чи соєвий у китайській: розчиняються в оливковій
олії і дають глутаматну глибину, яку
сіллю не замінити. Якщо анчоусів під рукою немає, візьміть пасту з анчоусів або, за крайньої потреби, трохи вустерського соусу — смак зміниться, та механізм "соленого вмак-смаку в основі" збережеться.
Каперси в солі чи в розсолі — байдуже, яких більше, бо вони тут не для хрусткого акценту, як у салаті, а розварюються в загальну масу, даючи легку гіркувату кислинку. Якщо каперсів зовсім немає — пропустіть, соус втратить один шар смаку, але не розвалиться.
Два види
перцю — болгарський і
жовтий болгарський — тут не про колір на тарілці, а про те, що болгарський перець при довгому томленні стає солодким і м'яким, це його головна робота в соусі. Гострий чилі кладеться цілим, а не подрібненим — так гостроту легше контролювати: цілий перець віддає олії менше капсаїцину, ніж розрізаний, і якщо на пробі здасться, що гостро, перець можна виловити раніше, ніж усе піде в блендер.
Консервовані помідори тут — не компроміс перед свіжими, а правильний вибір: вони вже позбавлені зайвої соковитої води зверху, яку довелося б випарювати довше, і дають передбачувану кислотність. Свіжі томати теж підуть, якщо м'ясисті та стиглі, але варити доведеться довше — доки не осядуть так само, як консервовані.
Білий винний оцет додає кислоти понад ту, що вже є в помідорах і каперсах — це свідомий баланс, а не страховка від зіпсованості продукту. Якщо оцту саме такого немає, беріть будь-який світлий виноградний чи яблучний — головне, щоб він не був темним і не забивав колір соусу.
Готовність перевіряйте не по хвилинах, а по тому, як ложка стоїть у соусі: 40 хвилин — це нижня межа, а далі дивіться, чи крапля на ложці тримає форму, а не розтікається водою. Після блендера соус має бути гладким, без шматків шкірки чи перцю — якщо блендер слабкий, протріть додатково через сито.
Ще від Liam Murphy
·